Куди піти в Києві: ТОП улюблених місць від столичного гіда Вікторії Шевченко

24.04.2021
17784
3550
2809
Куди піти в Києві: ТОП улюблених місць від столичного гіда Вікторії Шевченко

Цього разу ми поспілкувалися із гідом з громадської організації Guides Guild Вікторією Шевченко. Екскурсовод, яка закохує в місто, поділилася улюбленими надихаючими київськими місцинами, які варто побачити й відчути.

Києво-Печерська Лавра й Софія Київська

Вони — це тиша в несвяткові дні, і вони ж, особливо Лавра, у святкові — суцільна людська круговерть.

Люблю сидіти на подвір’ї Софії в розпал робочого дня: тиша-тиша, але варто підійти ближче до мурів і вже чуєш отой гомін-шум. А потім знову відійшов подалі — тиша, і здається, що за мурами 12–13 століття.

Люблю ходити вночі взимку Лаврою. Тільки не афішую, бо, звичайно, ігумни від цього не в захваті. Там і влітку гарно, але взимку (ще коли снігу немає) особливо казково й таємничо…

Андріївський узвіз

А саме — піти у дворики, де знімався «Адъютант его превосходительства», потім піднятися частинкою, якою бігла Галя з фільму «За двома зайцями» — це все для любителів кіно. Потім, після гомону андріївських торговців, завернути на Алею художників, особливо якщо вечоріє, йти нею, дивлячись нагору (щоби побачити красивенні ліхтарі та оформлення даху покрівлі), обрати одну з ажурних бесідок і дочекатися, коли засяють вогнями Андріївська церква та сходи до неї.

Арсенальні майстерні та Микільські ворота

Люблю посидіти в кафе й біля кафе на вулиці Московській. Особливо під вечір, коли вогники запалюють. Відчути й побачити наочно силу Життя: порівняти те, що відбувалося там, коли то були майстерні Арсеналу, потім революційні події, потім час занедбання на десятиліття, і те, що тепер є на цьому місці. Згадати Івана Меллера, який сказав: «Наступит время, и вы увидите, что я построил это здание не для крепости, а для людей». Він говорив це про сам Арсенал, не про майстерні, але як точно все вгадав!

Ботсад ім. М. Гришка

Це моя любов! Там я проводжу дні й ночі. Про ночі не перебільшення — я збираю групи для споглядання за серпневим зорепадом, потім йдемо зустрічати схід сонця на Красному дворі, а без зорепаду просто збираю на споглядання сходу сонця.

Він гарний і для любителів просто природи, і для поціновувачів ботаніки, і для полювальників за «чарами» (лавочки закоханих, озеро здійснення бажань, дерева достатку тощо), і для любителів птахів та їхніх співів, і, звичайно, для «езотериків» (пагоди, ступи, кібла, портали, медитації й таке інше). Мало не забула про релігію: обов’язкові до відвідування тут ще й монастирі та печери.

Ресторан «Прага» й парк біля нього

Лебеді, качечки, лавочки-гойдалки… Місце, куди приїздила справжня принцеса (у 1973-му). Місце, про яке писав Булгаков у «Білій Гвардії» («Червоний трактир», який передував «Празі»).

Також гарна місцина в будь-яку пору року. Цієї зими я водила туди гостів із дітьми. Озеро замерзло й перетворилося на ковзанку, на відміну від 175-ти гривневих у ВДНГ — безкоштовну. Діти й дорослі досхочу поковзалися та покормили качок (вони там їдять прямо з рук).

Тут ідеальне місце для відпочинку й на будь-який гаманець. У парку є МАФи з бюджетними перекусами. І, як то кажуть, підеш наліво/підеш направо: після «Праги» можна хоч у ВДНГ за розвагами, хоч у Голосіївський парк за природою.

Літній вечірній суботній/недільний Хрещатик, коли його перекривають

Музики, клоуни, актори… Для фотографів-документалістів чи просто тих, хто знімає людей на вулиці, — саме те. Круговерть людей у природі.

Одного разу спостерігала чутливу картину: двоє безхатченків, чоловік та жінка, поставили свої сумки з пляшками та картоном, а самі почали танцювати повільний танець. Не показово, а так, ніби, крім них, нікого немає. Дві Душі відчувалися на відстані. Пожалкувала, що в мене немає таланту справжнього фотографа.

Маршрут «Європейська площа-Міст-Володимирська гірка»

Люблю рушати ним, а потім або нагору до Михайлівського, або вниз до Андріївського. Із круговерті авто через круговерть людську до краєвидів із Горки, а потім або до духовної релігійної їжі Михайлівського та Софії, або до духовної мистецької їжі Алеї художників.

Прогулянка по Дніпру

Хотілося б, звичайно, більш комфортні та гідні теплоходи, більш довгі маршрути, щоб і за Київ, і на цілий день. Але маємо, що маємо, на жаль. І навіть із цим «що маємо» — прогулянка по Дніпру — гарна річ!

Батьківщина-мати, Прапор, Фортеця (три, чотири та більше в одному)

Тут і музеї: історії України в Другій світовій війні, локальних конфліктів, «Становлення української нації» (попри велику критику музею «Становлення української нації» вважаю його дуже гідним для показу як насправді сучасний музей), і Співоче поле, і краєвиди на Лівий берег. Поряд, знову ж таки, Лавра. Якщо будуть продовжувати минулорічні літні нічні атракції — буде гарно. У 2020-му робили анімацію по Батьківщині. Вона була дуже достойна — традиційні візерунки, Тризуб на щиті оживав, музика…

Секонд на Лісовій (для любителів шопінгу)

Возила туди кілька людей для шопінгу. Щоправда, 2020-й і туди вніс корективи, багато чудових точок зачинилися. Коли люди бачили, що можна за 50 центів купити брендову або навіть не брендову, але дуже цікаву річ, — були приємно вражені.

Лісова — місце, де купують більшість костюмів для зйомок фільмів, бо тут легко знайти все, що завгодно: від смокінгу до одягу гаремної наложниці, від хутряної накидки до вишиванки (не тільки української, а й будь-якого етносу), від сукні в стилі рококо до суперсучасного луку. Гідам, які хочуть щось костюмоване зробити, раджу навідатись.

Булгаківська веранда

Для тих, хто дійсно любить Михайла Афанасійовича, — без веранди ніяк. Журфікси, чай від Ларіосика, варення з троянди або волоського горіху, дощ за вікном, жовте листя на склі… Звичайно, там гарно і влітку, але мені більше до вподоби саме восени.

А журфікси гарні і влітку. Коли після «зустрічі з прекрасним» виходиш у той «кам’яний мішок» внизу, п’єш вино з домашнім пирогом із капустою, а на небі зорі… Хто не смакував — спробуйте.

Якщо туристи не з України — фортеця Гетьмана

Тут — готель із номерами в стилі й по іменах гетьманів, імператорів, султанів тощо. Плюс українська та грузинська кухні, дитяча зона (кімната, майстер-класи) та домова церква. А до того ж — саме Гатне, де знайшли мамонтів.

Музеї Києва

У столиці їх багато й на будь-який смак: приватні та державні. Наприклад, костюму та стилю Victoria Museum, науки (Experimentanium та на ВДНГ), фотоілюзій на Сагайдачного, води, Булгакова, «Становлення української нації», історії України в Другій світовій війні, локальних конфліктів, друкарства, коштовностей, «Київ у мініатюрі», Пирогово, Мамаєва слобода, Косий капонір та багато інших.

Нагадаємо, що раніше ми брали інтерв’ю у Тетяни Адамус, яка розповіла про книги, присвячені Києву, улюблені столичні місця та борделі 19 століття.

Відгуки 0

Залиште свій відгук