Лысая гора, Голосеевский лес, Ярославов вал: любимые киевские места столичных гидов

В этом году киевские власти решили отметить лучших среди столичных гидов. Для этого они создали концепцию экскурсий в стиле «Девяти Я», то есть девяти различных взглядов на Киев  — через историю, романтику или, например, гастрономию и определили победителей в каждой номинации.

Kyivmaps расспросили четырех призеров, про их любимые места столицы и отличия Киева от других городов:

• Анну Деркач («Я — прагматик»);
• Игоря Благовенко («Я — исследователь»);
• Нину Беллини («Я — наблюдатель»);
• Максима Дербенева («Я — мистик»).

Нина Беллини ( «Я - наблюдатель»)

Я живу в центрі — на вулиці Ярославів вал. Це якщо не серце, то підпуп’янок Києва. Адже саме Подол і Старокиївська гора й навіть місцина над Старокиївською горою до мурів Ярославова вала — це історичні місцини. Я знаю точно, що й на Ярославому валі, і на Бульварно-Кудрявській творилися трипільська, скіфська, сарматська й варязька культури. Виходить, що я кожен день проходжу тими місцями, де жили люди з поколінь віків. Навіть неандертальці. А якщо ти ще й історик і розумієш, де ти ходиш, то це насправді неймовірні відчуття.

Я бачила в Римі дівчат і хлопців, які там живуть. Вони просто біля статуй нарізають ковбасу і їдять із помідорами та вином. Для них ці старожитності — сьогодення. У них немає відчуття, що це було давно й що це є зараз. У Києві ми теж живемо водночас і в сьогоденні, й у тих давніх часах, бо все минуле під нами, під нашими ногами.

Київ — одне з тих самих місць, що було заселені споконвічно. Так само як Рим, Лондон, Прага. Це місця, де завжди жили люди, бо тут було дуже комфортно й надзвичайно красиво. Велика гордість і велике щастя, що всі ці пагорби та річки ще живі, що ми дихаємо тим самим повітрям.

Пагорби Дніпра, пагорби Києва, Старокиївська гора, Щекавиця, Хоревиця, Видубицький монастир — ці київські місця майже не змінили свого ландшафту. Змінився ландшафт тільки в нижній частині річок — Дніпра, Почайни і Глибочиці. А пагорби залишилися ті самі. Це унікально. Якщо сьогодні почати там копати — ми знайдемо неймовірний матеріал.

І найголовніше — пагорби Києва відносять до цінностей ЮНЕСКО. Вони так само, як Софія Київська й Лавра, охороняються ЮНЕСКО, адже залишилися незмінними не одне століття.

Игорь Благовенко ( «Я — исследователь»)

Коли я ще вчителював — а це було майже 10 років тому й раніше — під час практики водив дітей до Голосіївського лісу. Я показував їм фрагменти некрополя над Китаєвом, струмочки, секретики на зразок обсерваторії, неймовірні галявини з дубами, яким по двісті, триста, а є й по п’ятсот років, пагорбистий ландшафт. Мене дуже тягнуло туди, а я навіть не розумів чому. Тепер я, напевне, розумію, у чому справа.

Голосіївський ліс надзвичайно великий (площею майже 1000 гектарів) і розташований у самому Києві. Наша столиця урбаністична, а саме розуміння лісу — щось архаїчне. Виходить, Голосіївський ліс — це поєднання непоєднуваних речей. В одному з найбільших міст Європи розташована величезна зелена оаза, ще й із такими секретами. Тому, напевне, Голосіївський ліс і ті місця, що поруч із ним, це і є мої найулюбленіші місця в Києві.

Я людина містична й можу довго говорити, що це надзвичайне місце сили. До того ж, я ще й релігійна людина і знаю, що під час Великого посту майже всі ченці Києво-Печерської Лаври залишали монастир і 40 днів жили в Голосіївському й Чернечому лісах за прикладом стародавніх ченців-самітників. Навіть якщо ченцями-самітниками вони не були, усе одно під час Великого посту на них перетворювалися. Голосіївський ліс, так би мовити, сповнений молитвами цих ченців. Є сказання, що цей ліс оберігає душі печерських отців. Певно, саме вони й захистили його від знищення. Адже просто дивовижно, як такий величезний зелений масив, що не має аналогів у європейських столицях, у Києві зберігся. Для мене це приклад того, що цей ліс особливий.

Містику Голосіївського лісу можна продовжувати. Багато людей схиляються до того, що на його місці була столиця готів. Саме там Серафим Саровський спілкувався з Богом і Матір’ю Божою. Усе це зайвий раз підкреслює, що це місце особливе. Для мене — точно.

Хоча є й багато інших місць, які я полюбляю. Труханів острів — це також дивовижа, легені Києва. Місто оточує його з усіх боків. А тут такий ландшафт: і лісистий, і навіть степовий. Бігають зайці, свіже повітря і Дніпро. Це просто казкове місце. Особливо та його частина, що називається Муромцем.

Я обожнюю історію та архітектуру, однак, попри це, мої улюблені місця Києва пов’язані з природою.

Я точно знаю відповідь на це питання, бо люблю подорожувати світом і проводжу екскурсії в інших зарубіжних містах. Це Стокгольм, Рига, Таллінн, Вільнюс, основні польські місцини. Звичайно, бував і в більш віддалених регіонах світу і Європи. Тому особливості та цінність Києва мені помітні та зрозумілі.

По-перше, це те, що Київ розташований на крутих пагорбах, і перепади ландшафтів інколи вражаючі. Турист, який уперше приїжджає до столиці, завжди дивується, коли ми спускаємося із залізничного вокзалу спочатку один раз, а потім другий. У мене було й таке, що люди казали: «Це що, Київ, чи якийсь Кавказ?».

Із пагорбами пов’язана ще одна унікальна особливість міста. У нас можна гуляти пагорбами — вони фактично перетворені на міські парки — і спускатися все нижче й нижче до Дніпра, мов терасами.

Наприклад, візьмемо наш улюблений центральний Маріїнський парк і його продовження — Міський парк, Хрещатий парк. Ярусом нижче від них іде Паркова алея, Паркова дорога. А якщо спускатися ще нижче, то побачимо напівзакинуту, проте асфальтовану таємничу стежку. Вона навіть назву має — Фестивальна алея. Там втрачається відчуття, що ти в центрі, хоча насправді до центру рукою подати — 5–7 хвилин. Є й ще нижчі тераси — тераси так званого Зеленого театру. І це просто неймовірно. Гуляючи в Києві терасами, мов садами Семіраміди, ми можемо все нижче й нижче спускатися до Дніпровської набережної. Таку особливість зустрінеш рідко, вона для мене дуже значуща, і на ній я весь час акцентую, коли розповідаю про Київ своїм туристам.

Київ ще й одна з найзеленіших столиць світу. Причому це не так, як у Відні чи Вільнюсі, коли ліс десь на околиці й по суті не міський, а виходить за межі міста. У Києві лісові масиви ростуть у самому центрі й оточені кам’яними джунглями. Це й Голосіївський ліс, і Лиса гора, і наші лісисті острови.

Також у Києві неймовірні панорами. Таких у Європі взагалі немає. Здається, BBC склали рейтинг міст із найкращими панорамами, де Київ поступився лише Кейптауну. І я з ними згоден.

Є й одна особливість Києва, яка не дуже приємна. Я усвідомлював її, але не хотів признаватися собі, що це бачу. Мова про те, що наше місто надзвичайне в плані архітектури, однак лише точечно. Деякі моменти тут вражають і за них не соромно перед західноєвропейськими туристами. Це насамперед храми — Михайлівський, Лаврський комплекси… Це шикарні особняки, які нагадують казкові замки, — замок барона Штейнгеля, замок Річарда… Це будинки, шо схожі на палаци, — будинок Національного банку, будинок колишнього іподрому на вулиці Омеляновича-Павленка…

Однак лише на певних вулицях простежується деяка композиційна цілісність. Це, припустимо, Ярославів вал, вулиця Богдана Хмельницького, Хрещатик, Сагайдачного. Та загалом у Києві відсутня історична єдність та композиційна цілісність. Зараз у нас відбувається варварська забудова, а історична спадщина, на жаль, не зберігається й не враховується.

Якщо ж брати до уваги інші міста України, то в Києві, звісно, краще виглядають будівлі, і старовинні в тому числі. Київ ще «ого-го». Він точно у виграші із туристично-історичної точки зору в порівнянні з іншими українськими містами, бо має всі козирі. Це й давня архітектура, і неоднорідний ландшафт, це додає йому динаміки.

Ще одна наша фішка — підземний Київ. Так склалося, що дренажка й каналізація в нас не поєднані. Підземний Київ — не смердючий. А з огляду на те, що це пагорби, то під ногами в нас ціле підземне місто. Правильні гіди вже давно йдуть під землю й організовують надзвичайно цікаві туристичні маршрути. Я й сам був під Аскольдовою могилою й бачив підземні приміщення 20 метрів заввишки. Там взагалі втрачалося відчуття, що ти під землею. Перед тобою ціле місто — ходи без кінця й без краю.

Фактично в нас уже є готовий тунель між метро «Арсенальна» й аж до набережної. Якщо захотіти, то там можна зробити такий музей, що всі європейські країни відпочиватимуть. Потенціал у столиці величезний однозначно.

Коли епідемія завершиться, то в Києві може відбутися справжній туристичний бум. Жодне українське місто не зрівняється за масштабом зі столицею. Київ набагато цікавіший та оригінальніший.

Максим Дербенев ( «Я - мистик»)

Лысая гора на Выдубичах. Туда до сих пор приходят на Вальпургиеву ночь адепты различных культов. Обычно днем ​​1 мая я прихожу и смотрю, что после них осталось — там бывают трупики животных и пентаграммы, завязанные нитками вокруг деревьев. Это очень интересно.

Я верю, что мистика работает. Дело в том, что мой прадед был экстрасенсом и лечил людей. К нему записывались в очередь на 2-3 месяца вперед. К тому же, он учил мою бабушку — она ​​также была экстрасенсом, но слабее.

Прадедушка мог даже остановить журавлиный клин, летящий на юг. Он снимал ремень, завязывал в узел и говорил слова. Над ним в это время журавлиный клин летал. Так прадед показывал управления энергиями. Тема эта опасная и сложная. Говорить о ней можно, но если ты не в курсе дела, то лучше не берись.

Кроме того, Лысая гора — форт. На экскурсиях я рассказываю, что это отдельная крепость, которая была построена в качестве защиты Киева с юга. Там есть на что посмотреть.

Еще один любимый объект, где я провожу экскурсии, это ВДНГ. Послевоенная постройка в стиле сталинский ампир с очень интересной историей. Также Лавра и София Киевская.

Если я гуляю в городе и очень устал, лучшее место для меня — Золотоворотский сквер. Это именно то место, откуда начинался Киев.

Уникальность. Во-первых, это город-сад. Такое редко встретишь, особенно в столицах. У нас есть свой лес. Представьте себе, в центре города расположен Голосеевский лес. Это удивляет и поражает.

У нас есть Лысая гора. Кстати, Лысых гор в городе вообще 13, но самые популярные — гора номер 1 и гора номер 7 на Андреевском спуске. У нас есть Старокиевская гора — гора, с которой начинался наш город. Там по преданию вещий Олег сказал, что отсюда пошла земля русская и сам Киев, мать городов русских. У нас можно прогуляться по дворикам — почувствовать город изнутри. Пройтись как по старому, так и по новому городу. У нас есть 2 величественные святыни — Киево-Печерская лавра и София Киевская.

Каждый, кто приезжает в Киев из Европы, всегда найдет что-то интересное в нашем городе. Потому что он уникален.

Анна Деркач («Я — прагматик»)

Якщо хочу показати місто своїм гостям, то обов’язково відвідаю з ними вулицю Городецького. Бо вважаю, що там знаходиться перетин надзвичайного хитросплетіння яскравої історії міста. Там і розкіш фасадів початку 20 століття, і безжальна пожежа осені 41-го, і Василь Стус на прем’єрі «Тіні забутих предків». А ще Бессарабський ринок як приклад бездоганного бізнес-проєкту Лазаря Бродського. І, звісно, Андріївський узвіз — колорит міста.

Якщо ж я хочу прогулятися на самоті і привести думки до ладу, то тільки свята Софія Київська й зустріч віч-на-віч з Орантою.

Це дуже складне питання… Сказати однозначно, що це архітектура, історія чи, наприклад. гастрономія, я не можу. Швидше за все, це те, що називають енергією міста. Київ вільний, цікавий, смачний і дуже привітний. Тут хочеться залишитися, і це дуже щире бажання. Гуляйте містом — воно неймовірне!

Напомним, что ранее мы общались с главой Guides Guild Натальей Пироговой о ее любимых столичных местах.