Перейти в онлайн або перечекати: як переживають карантин київські театри

У перші дні після оголошення карантину ми ще мали надію, що зможемо грати вистави на Камерній сцені і продовжувати репетиційну роботу (готували одразу три прем'єри: «Украдене щастя», «Крум», «Сірано де Бержерак»). Однак скоро стало зрозуміло, що театр призупиняє всю свою роботу. Зараз більшість співробітників працюють віддалено. Загалом у перший день оголошення карантину ми склали графік перенесення вистав (тож наші глядачі «не втратили свої вистави», а відтермінували їхнє відвідування у часі). Враховуючи, що репертуар в нас було складено включно з травнем, ці перенесення були досить складними. Так само в перший день ми склали графік онлайн-трансляцій вистав минулих років.

Спілкуємося за телефонами (якщо питання стосується квитків чи репертуарних планів) та в соціальних мережах. На YouTube-каналі кожні 3 дні транслюємо вистави, а в Instagram проводимо прямі ефіри з акторами нашого театру. Намагаємося викладати уривки з вистав діючого репертуару, невідомі фотосесії з-за лаштунків та архівні матеріали. Наш театр має величезну історію та досить серйозні архіви, тому поки що браку матеріалів не відчуваємо.

Про всю культуру не можемо говорити. Можемо говорити лише за себе. Фінансові втрати Національного театру Івана Франка за місяць становлять до 4 мільйонів гривень. Якщо карантин продовжиться до червня, театри будуть неплатоспроможні і не матимуть змоги не тільки ставити вистави, а і сплачувати комунальні витрати. Безгрошів’я глядачів вплине на реалізацію квитків. Театри будуть змушені знижувати ціни на квитки, і це негативно вплине на випуск нових вистав. Сьогодні ми вимушені перенести прем'єри, заплановані на квітень, а це, в свою чергу, вплине на весь графік випуску вистав, який розплановано не на один місяць вперед. Змушені відмовитися від проведення Міжнародного театрального фестивалю, на який запросили найкращі Національні колективи Європи і який присвячували нашому 100-річчю. Так само відмовилися від закордонних гастролей та гастролей Україною.

Театр онлайн — це практично єдиний позитивний результат карантину для театрів. До цього часу ми не мали необхідності виходити з нашими виставами онлайн, але досвід сьогоднішнього дня, увага глядачів саме до відеопродукції говорить про те, що цей напрям надзвичайно перспективний. Театр планує розвивати його і по завершенні карантину. Адже є чимала кількість глядачів, які не мають можливості відвідати наш театр наживо.

Працюємо. Темпи шалені. Так, наживо не репетируємо (до кінця сезону планували випустити ще дві прем’єри, мали б дев’ять прем’єр у цьому сезоні), але...  Наразі все онлайн. Ми вже всіма думками та зусиллями у наступному сезоні. Читаємо, шукаємо нові тексти, ведемо перемовини з режисерами та міжнародними культурними інституціями. Переносимо заплановані гастролі. Мали навесні летіти до Кракова та Берліна. Ну, нічого, пізніше значить – узгоджуємо нові дати.

Як і у всіх – онлайн. Фейсбук, Інстаграм. Щодня. Ми тут днями створили прецедент серед українських театрів. Відео, в якому актор Сергій Коршиков створює записник із логотипом театру, отримало приблизне охоплення більше 2 300 000 глядачів. 790 тисяч переглядів. Нічого так для українського театру. А відео, в якому актор Андрій Ісаєнко читає фрагмент з вистави головної режисерки театру Тамари Трунової «Вечір з гарненькою та самотньою», має більше 130 тисяч переглядів та охоплення майже 260 тисяч.

Ще ми створили «Анкету глядача» – використовуємо цей час, щоб зрозуміти все про нашого глядача, почути його, зробити певні висновки і стати краще.

А поки робимо приємності для глядача під час карантину. Наступного тижня серед підписників нашої сторінки у ФБ розіграємо гаманець з логотипом театру, який створив своїми руками актор Сергій Коршиков.

У нас ніяк не вплине, тому що поняття українська театральна культура в нас відсутнє. Точніше, кожен працює, як хоче, і ніякої співпраці, спільного творення у нас немає. Вже існують винятки, це тішить, але наразі на загальний процес вони не впливають.

Театр треба дивитися наживо. Завжди. Онлайн – тимчасова необхідність.

У перші дні введення карантину було дуже важко… Як і всі, ми не знали, на який строк ці обмеження, на які дати переносити вистави. Було безліч запитань від глядачів щодо обміну квитків. Сотні дзвінків, листів і повідомлень. Ми допомагали розібратися в телефонному режимі, надсилали інструкції на мейл. Зараз маємо репертуар на травень, готові почати працювати, відновити репетиції. Щодо прем`єр – поки точно невідомо, що встигнемо показати в кінці сезону, а що буде перенесено на наступний сезон.

Ми чекаємо на глядачів, впевнені і знаємо, що всі вони до нас повернуться. Адже й досі  отримуємо слова підтримки! Дехто навіть просить про те, щоб театр не йшов на літні канікули, бо в людей є потреба повернутися в глядацькі зали. І скільки б не показували зараз вистав онлайн, ми вважаємо, що вони ніколи не замінять живого спілкування. Так, іноді онлайн-спектаклі потрібні, і тоді це має бути висока якість запису спектаклю, обов`язково треба дотримуватись авторських прав… Наразі ми не підтримуємо показ вистав онлайн.

Насправді адаптація театру триває і досі. У всіх своїх діях, впроваджених одразу після оголошення національного карантину, театр «Золоті ворота» поставив своїм пріоритетом інтереси людей (глядачів та колективу): всіх проінформували, склали список можливих дат переносу вистав, кожного дня отримуємо інформацію від співробітників щодо їхнього стану здоров’я, комунікуємо з нашими міжнародними партнерами, щоб скоригувати наші графіки та все-таки реалізувати всі заплановані проєкти, але вже після карантину.

Важлива функція театру на сьогодні — підтримувати психологічний і моральний стан людей. «Золоті ворота» завжди створювали багато різного медіа-контенту, і ситуація, що склалася, спонукала нас до ще більшої активності в цьому напрямку.

Зараз маємо два активні проєкти в різних соціальних мережах. На Facebook ми регулярно випускаємо відео «Золоті на зв’язку». Наші актори самі записують короткі ролики про те, чим вони займаються на карантині, радять, які фільми подивитися, які книжки почитати і чим себе зайняти під час самоізоляції. В Instagram ми ведемо серію прямих ефірів «#золоті_в_ефірі». Пряма трансляція дає можливість більш активно взаємодіяти з глядачем і спілкуватися безпосередньо. Кожен ефір абсолютно різний, і формати варіюються в залежності від того, хто з акторів його веде.

Зараз ми працюємо над іншими можливими форматами спілкування з аудиторією та шукаємо можливості створювати різноманітний контент в цих непростих для всіх умовах.

Наслідки пандемії ще не відомі, але це точно буде серйозний кризовий момент для всіх секторів культури. Але, напевно, народяться й нові проєкти на цю тему. Театр «Золоті ворота» завжди активно включений в соціальне життя суспільства, тому наслідки пандемії будуть так чи інакше проявлятися в наших майбутніх проєктах.

Соціальні наслідки будуть зрозумілі теж поступово. Багато людей вже втратили роботу, хтось знаходиться на межі, і театр не може стояти в стороні й не помічати цього. Така ситуація точно вплине на «Золоті ворота» і ті театри, які завжди тримали руку на пульсі, були в діалозі і не вдавали, що ми живемо в 80-х роках. А для тих, хто жив «минулим», навряд щось зміниться. Для таких театрів фінансовий аспект завжди був на першому місці. А це означає, що з'явиться ще більше неякісного культурного продукту, націленого не на формування культури чи пропрацювання травм, а на банальне — «хліба і видовищ!».

Те, що фінансово це буде важко — ні для кого не секрет: можуть бути і скорочення, і зниження кількості проєктів, в тому числі міжнародних. Але це треба пережити і рухатися далі, усвідомлюючи, що сталося, які наслідки і як із цим жити.

Театр може бути яким завгодно. Але без атмосфери та глядача — це зовсім інший вид мистецтва. Може прозвучати пафосно, але можу собі дозволити, тому що люблю театр. Театр —  це неповторність моменту, контакт і діалог з глядачем саме цієї миті.

Звичайно, можуть бути різні проєкти онлайн, але спектакль онлайн — уже зовсім інше, особливо в наш час, коли технології все більше і більше віддаляють людей одне від одного. Фактор присутності і живого спілкування необхідний нам для розвитку і зростання особистості.

Театр апріорі оффлайн. Для театру онлайн, мабуть, варто придумати якесь окреме слово. Театр – це, в першу чергу, не про сюжет, а про спільне переживання тут і зараз. Для цього актору і глядачу необхідно знаходитися в одному просторі. Саме тому адаптуватися до карантину театру дуже складно. Звісно, ми працюємо. Вирішуємо адміністративні питання, займаємося плануванням, навіть репетируємо в zoom-конференціях. Те, що називається – «збираємо каміння». Ми намагаємося бути активнішими в наших соціальних мережах, щоб не втратити зв'язок з глядачами і разом налаштовуватися на позитивний лад... Але все це не театр. А от на що ми сподіваємося, так це на те, що зараз, під час вимушеної зупинки, всі зможуть набратися достатньо сил, натхнення та ідей, а ще добряче скучити одне за одним і за улюбленою справою, щоб після ізоляції створювати прекрасне і необхідне з подвійним завзяттям.