Навколо порожнечі. Виставка Ігора Селеменєва і Андрія Підлісного

Назва виставки – непряма цитата мистецтвознавчої гіпотези про те, що після Малевича і Дюшана мистецтво перетворилося на танок навколо порожнечі. Художники вибудовують власне висловлювання на межі цієї порожнечі. Вони максимально віддаляються від соціально-політичних смислів, але захоплюються діалогом із культурним контекстом людської цивілізації.

Об’єднавчий мотив цього дуету – єдність простору, методу і сенсу. Обидва художники працювали у сфері декоративно-ужиткового жанру, а тепер звернулися до чистого мистецтва. Роблять це з ідеалізмом: копіюють жест самовилучення середньовічного автора, який не уявляв себе суб’єктом творчого висловлювання. Власні роботи вони подають, максимально відсторонюючи себе від діалогу і заперечуючи можливість особистого коментування.

Ігор Селеменєв і Андрій Підлісний – приклад цехової кооперації художників, які співіснують в одній студії і обмінюються творчими методами. Обидва працюють з монохромною літографією і називають себе «чорноробами». Андрій вручну видруковує свої роботи на офсетному станку. Ігор віддає перевагу офсетній фарбі. Для виставки він сканує свої роботи, і у збільшеному пікселізованому вигляді друкує на повсті, пивному картоні і крафтовому папері.

Однією з частин виставки стане спільна серія «Muddy plates» (брудні пластини): на надрукованій графіці Андрія дописуються фрагменти картин Ігора.

«Тотальна самотність перед безмежним» – тема, що об`єднує монохромний світ виставки.
Андрій реалізує її в серії графіки, що базується на геометрії чистих ліній. Тут роботи із серії «Планетарні трони» із солярними і міфологічними символами і «Монохорд». Лінійні проекції другої серії – це цитати піфагорейської теорії і назва однострунного музичного інструмента, яким у середньовіччі вимірювали акустику.

Ігор займається фігуративним живописом, який найменше наслідує реалістичну манеру. Міфологічні фігури (Голем, Кай і Герда, Артеміда, Пасіфая) і об’єкти (кімерійські пейзажі, грецькі колони і тоталітарні архітектурні елементи) розкладаються на хаотичні дрібні частинки типографської фарби. Лінія буття розчиняється на папері, сюжет деформується до абстракції. «Це про тлінність, розпад і неможливість Царства Божого на Землі. Мої роботи- не про втечу в порожнечу, а про її переступання» - каже художник.

Куратор: Олег Соснов