Творці фестивалю Docudays UA: як перейти з офлайну в онлайн та зібрати 130 тисяч відвідувачів

1477
1294
11.06.2020
Творці фестивалю Docudays UA: як перейти з офлайну в онлайн та зібрати 130 тисяч відвідувачів
Photo by: Docudays UA

Через карантин Docudays UA-2020 уперше перейшов у віртуальний вимір. Творці міжнародного фестивалю документального кіно про права людини з успіхом здійснили свою онлайн-пригоду, безкоштовно потішивши глядачів з усієї України розумним фестивальним кіно.

Про те, яким чином це вдалося та які відгуки вони отримали, ми розпитали у програмної директорки фестивалю Вікторії Лещенко, керівниці комунікаційного відділу Дар’ї Аверченко та арт-директора Docudays UA Романа Бондарчука.

Перехід фестивалю в онлайн-режим: як це відбувалося, з якими труднощами довелося зіткнутися та що, навпаки, вдалося швидко й легко?

Вікторія Лещенко, програмна директорка Docudays UA:

Це відбулося за 30 днів. Цього року фестиваль мав проходити з 22-го по 29-те березня. Нам довелося скасувати його за тиждень до відкриття. Ми зробили це наступного дня після першої прес-конференції, яку ще встигли тоді провести. У день прес-конференції офіційно вийшли постанови про карантин. Нам було складно пригальмувати, адже фестиваль був готовий. Психологічно це був важкий момент для всієї команди. Тож спочатку ми перенесли фестиваль на кінець квітня, сподіваючись, що карантин до того часу завершиться. Що трапилось далі — усі ми знаємо.

Було складно вибудовувати комунікації в команді. Складно слухати. Нам довелося спілкуватися в зумах та скайпах. Мушу зізнатися, ми це надзвичайно рідко робили до карантину. Довелося проводити нон-стоп обговорення в міні-групах, адже великим в онлайні працювати важче. Це означало безкінечно разів повторювати одне й те саме різним людям. Теперь, коли я думаю про ці «обговорення-повторення», вважаю, ми навчилися дуже простій, але надзвичайно ефективній щтуці. Нам цього бракувало в офлайні. І це, на мою думку, загальний недолік менеджмента в таких проєктах, як наш. Здається, ну ми все пояснили на великій планірці. Хто що не зрозумів — хай сам спитає.

Було складно зробити бодай-який прогноз. Шумовий фон та навколокультурний контекст були такими, що люди вже наситились безкоштовними подіями в інтернеті. Що конкуренція між подіями висока. Тож наші очікування були заниженими.

Легко було поринути в онлайн-пригоду з такою командою, як наша. Це була класна пригода.

Які зміни чекають на фестиваль наступного року?

Вікторія Лещенко, програмна директорка Docudays UA:

Ми тільки розпочинаємо планувати наступний рік. Традиційно важко зробити хоч який прогноз. Одне відомо: треба мати плани А, B, C. Думаю, ми будемо планувати кілька сценаріїв. Хочемо робити фестиваль гібридним, тобто якусь частину подій стрімити онлайн.

 

Чи справдилися ваші очікування щодо проведення фестивалю онлайн? Які висновки зробили?

Дар’я Аверченко, керівниця комунікаційного відділу Docudays UA, членкиня відбіркової ради фестивалю:

Насправді реальність перевершила наші очікування. Ми завжди мріяли про повноцінний запуск онлайн-кінотеатру. І DOCU/ПРОСТІР просто чекав свого часу. Ми вчасно зорієнтувалися: карантин — ось той час, коли треба випробувати фестивальну веб-платформу. Найкращим чином збіглася тема фестивалю «Дорослішання» й те, що школярі і студенти опинилися вдома на карантині. Вони активно дивилися наші фільми, брали участь у дискусіях, дивилися стріми подій RIGHTS NOW! А ті, кому було від 11 до 14 років, змогли взяти участь в онлайн-таборі і зняти документальну короткометражку про життя в ізоляції. Якщо цікаво, фільм-колаж із робіт учасників табору можна переглянути на нашому Youtube-каналі. Нам радісно, що тепер ми показали фільми не тільки в Києві, а по всій Україні. Багато вдячних відгуків від глядачів прийшло саме про це. Якщо попереднього року на Docudays UA прийшло понад 25 000 учасників, гостей і глядачів, то цьогоріч сайт фестивалю, куди ми стрімили наші івенти, відвідало понад 103 000 осіб. Ми щасливі отримати такий результат. Ми й надалі збираємося виходити онлайн протягом усього позафестивального періоду. І частину фестивалю зберегти в онлайні, навіть коли пандемічні карантини скінчаться.

Як, на вашу думку, проведення фестивалів онлайн вплине на світове кіно?

Вікторія Лещенко, програмна директорка Docudays UA:

Складне питання. Я ж погано роблю прогнози. Кінофестивалі — це лише один з етапів життя фільмів. Вони є частиною великого колообігу. Чи може існувати без них кіно? Думаю, що так. Чи переміститься все кіно в онлайн? Впевнена, ні. Якщо говорити про кіноіндустрію, то зникнення офлайнових майданчиків вплине на схеми дистрибуції фільмів та прем’єрну політику великих кінофестивалів. Також, поки був карантин, багато кінозйомок призупинилося або взагалі не відбулося. Фільмів для кінофестивалів буде менше, ніж зазвичай. Усе це якісь глобальні процеси, наслідки яких ми ще побачимо.

Які особисто ваші фаворити серед фестивальних стрічок та чому?

Вікторія Лещенко, програмна директорка Docudays UA:

У нашій програмі не було жодного фільму, який би я не могла порекомендувати. Загальний рівень — високий. Є просто теми, які особисто мені резонують зараз більше. Про пошук себе через стосунки з батьками — «Вінтопія», про смерть у сучасному світі — «Заморожена надія» та «Хороша смерть», про солідарність та можливість діалогу — «Що ти будеш робити, коли твій світ у вогні?».

 

Роман Бондарчук, арт-директор Docudays UA, член відбіркової ради фестивалю:

Мені складно виокремлювати фаворитів, бо я причетний до відбору фільмів та всі їх люблю. Дуже тішить українська програма цього року: такого сильного конкурсу в нас іще не було. Як глядача захопив фільм «Ньютопія» — пригодницький блокбастер від мандрівника на прізвище Амундсен. Про аборигенів, шаманів, економічне зростання й цивілізацію загалом. Вразила «Причина» — подорож у паралельний світ Венесуельської в’язниці. Окрема, жорстока планета зі своєю мораллю і звичаями, з якої мало хто вибирається. У нас навіть був фільм про мисливців на привидів із Калькутти, які розлякують духів на кармічних перехрестях.

Документальне кіно в Україні — що очікує його після пандемії? Пандемія сколихнула світ. Чи переверне вона й документалістику?

Роман Бондарчук, арт-директор Docudays UA, член відбіркової ради фестивалю:

Думаю, документальне кіно в Україні буде розвиватися у своєму ритмі. З підтриманням державних інституцій — швидше й конструктивніше. Без них — повільніше і зліше. Про пандемію, на мій погляд, важко зробити самостійний фільм. Якийсь короткий епізод у великій історії — так, можливо. Але вже зараз є відчуття, що до пандемії згасає цікавість. Навіть суто візуально дивитися на ізольованих людей чи на «квадратики» інтерфейсу зума не дуже цікаво. Хоча винятки можуть бути. Наприклад, якщо частина людей відмовляться виходити з карантину й закриються по домах — це вже цікаво для кіно.

Як, на вашу думку, проведення фестивалів онлайн вплине на світове кіно?

Роман Бондарчук, арт-директор Docudays UA, член відбіркової ради фестивалю:

Напевне, додасть інтерактивності фестивалям. Організатори навчаться використовувати інструменти стрімінгу, голосування, комунікувати із застосуванням цифрових інструментів. А глядачі, поки на карантині є час, звикнуть ними користуватися. Розшириться аудиторія до місць, куди фестивалі не досягають.

Процеси у світовому кіно я узагальнювати не берусь. Бо хороші фільми — це завжди особисті історії. Закінчиться карантин. Знімуть із паузи все виробництво, датують заморожені фільми 2021 роком. Канни знову застелять червоні доріжки. Новий Джеймс Бонд з успіхом пройде на вцілілих екранах кінотеатрів…

Які відгуки від глядачів отримали? Які вас найбільше здивували?

Роман Бондарчук, арт-директор Docudays UA, член відбіркової ради фестивалю:

Відгуків було неймовірно багато. Деякі колеги називали нас «Гераклами кінопроцесу». Частина фільмів у нас була обмежена в переглядах, тож писали відгуки, що все найкраще «лише для успішних глядачів, які першими дізнаються про новинки і все встигають перед іншими». Була людина, яка, ймовірно, уперше подивилися гарний документальний фільм та ділилась із френдами своїми сумнівами — чи взагалі такий крутий фільм може бути документальним?. Доступ до нашого онлайн-кінотеатру був можливий лише з України, тож земляки за кордоном організовувались, аби їм хтось пострімив фільм через зум. Дуже порадували наші прихильники, які демонстрували стріми фестивалю проєктором — на стіну сусіднього будинку. У Фейсбуці писали навіть, що Докудейз був найпопулярнішою темою переписок у Тіндері…

Дар’я Аверченко, керівниця комунікаційного відділу Docudays UA, членкиня відбіркової ради фестивалю:

Найбільше нас здивував відгук глядача, який обурювався тим, що ми зробили субтитри для людей із порушеннями слуху. Тобто глядач (не буду називати імені) просто не зрозумів призначення адаптованих субтитрів і обурювався, що йому «допомагають» зрозуміти фільм, коли насправді йому це не потрібно. Він і без того все відчуває й розуміє. Довелося вести додаткову освітню роботу про те, що таке адаптовані субтитри. Принагідно поясню ще раз: адаптовані субтитри — це субтитри зі спеціальними позначками, символами та додатковим текстом, що відображають звукову частину фільму для нечуючих людей або людей зі слабким слухом. Ми працюємо над інклюзивністю нашого фестивалю й будемо продовжувати в тому ж дусі, онлайн чи офлайн.

А загалом ми отримали величезну кількість вдячних відгуків про те, що ми підтримали людей розумним фестивальним кіно під час карантину й відновили віру в те, що ми всі колись повернемося до звичного укладу життя.

Понад 1000 згадок Docudays UA в сторіз інстаграм. Надзвичайно надихає така любов і відданість.

Фестиваль | Онлайн

Нагадаємо, що нещодавно українські режисери ділилися з Kyivmaps найбільш кінематографічними місцями столиці.

Відгуки 0

Залиште свій відгук
Приєднуйтесь до нас в соцмережах