Тривога, провина вцілілого та міряння горем: психіка українців під час та після війни
Через повномасштабне вторгнення росії в Україну орієнтовно 16 мільйонів людей виїхали зі своїх домівок: із них 8 мільйонів опинились в іноземних країнах, а приблизно стільки ж — у відносно безпечних областях. Понад 4,8 мільйона українців втратили роботу, ще більше — отримують наразі лише частину зарплатні, деяким доводиться працювати безоплатно. У таких умовах допомоги психотерапевта потребує чи не кожен українець.
Протягом березня-травня 2022 року агенція Proinsight Lab за сприяння Національної Психологічної Асоціації проводила дослідження серед наших співвітчизників. Згідно результатів, лише 12 % звернень до психологів надійшло від осіб, що перебувають у населених пунктах, де ведуться активні бойові дії чи які перебувають під окупацією ворога. Найбільше запитів — від людей, що наразі в більш спокійних регіонах України.
Також виявилось, що за кризовою психологічною допомогою у 90 % випадків звертаються жінки. Крім того, більшість — у віці від 18 до 35 років, старші люди йдуть до психолога рідше. Різняться і причини страху і тривог серел людей різного віку: молоді жінки звертаються по допомогу через страх згвалтування, а жінки старшого віку (50+) — не можуть вирішити, чи треба виїжджати, та не можуть впоратись з емоціями.
Більшість клієнтів (84 %) звернулися за кризовою консультацією після конкретної травмуючої події. Хоча війна сама по собі є травмуючою подією, потреба в допомозі найчастіше виникає через конкретну особливу обставину, що стала травмуючою.
У понад половини тих, хто звернувся за допомогою, причина звернення — це необхідність залишити свій дім та змінити місце проживання. Близько третини ішли до психолога через смерть або загрозу життю близьких, трохи менше — через загрозу власному життю. Близько чверті клієнтів приходили на консультацію через відсутність зв’язку з близькими людьми, трохи менше (23 %) стали свідками травмуючих подій.
Редакція Kyivmaps поспілкувалася з психологинею Антоніною Кухар про те, чому ж найбільше тривожаться українці, які перебувають в безпеці, як позбутися почуття провини вцілілого та настільки травмованою буде наша психіка після війни.
Чому українці більше тривожаться в тилу — у відносно безпечних областях та іноземних країнах?
Українці, які виїхали через російську агресію в більш безпечні місця, не можуть адаптуватися до повністю нових умов дуже швидко. Адже наша внутрішня опора часто базується на місці нашого народження і проживання. Тому тривога в чужому, навіть безпечному місці може посилюватись у декілька разів. Водночас багатьох переслідує почуття провини вцілілого.
Це психологічний стан людини, яка була дотична до бойових дій, або стала свідком чогось травматичного, а наразі перебуває в безпеці. Хочу нагадати, що в екстремальних умовах наша психіка інстинктивно працює на виживання, і це її головне завдання в таких обставинах. Уже потім з’являється дуже багато емоцій і усвідомлень.
Чи є якісь методи позбутися почуття провини?
Щоби полегшити цей стан, потрібно прийняти свій страх і визнати, що він рятує життя. Якщо це життя не тільки власне, а й дитини чи літньої людини — це визнання своєї великої відповідальності й зібраності. Також можна ефективно допомагати тим, хто цього потребує. Наприклад, кожного дня робити добру справу. Навіть якщо це буде здаватися вам дрібничкою, когось ваші дії можуть зігріти. Намагайтесь соціалізуватися та ділитися своїми емоціями.
З чим пов’язана така ситуація, як міряння горем серед українців?
Не можу сказати, що часто спостерігаю такий феномен. Швидше навпаки, багато людей соромляться говорити про свої проблеми, якщо це не втрата будинку чи поранення на війні. Але порівнювати чи мірятися просто немає сенсу. Кожен має індивідуальну шкалу й больовий поріг.
Наскільки травмованою буде наша психіка після війни?
На жаль, колективна травматизація вже відбулась, і це незаперечний факт. Але наскільки травмована психіка, залежить від кожного окремого випадку. Я завжди повторюю клієнтам: «Бережіть свою психіку, тому що ваш спокій і усвідомленість дуже сильно знадобляться після війни».
Нагадаємо, що з перших днів війни ми створили спеціальний проєкт «Війна впритул», щоби зафіксувати руйнування в українських містах та селах та показати їх усьому світові. На сайті проєкту вже можна подивитися болючі кадри руйнувань Києва та багатьох містечок і селищ області.
