Перевтілення, асоціації та трохи містики – як Kyivmaps познайомилися з талановитою українською художницею

Саме зараз у музеї історії міста Києва проходить ну дуууже нестандартна виставка сміливих робіт молодого українського митця, дівчини з величезним творчим потенціалом на ім’я Олександра Єрастова. Kyivmaps здійснили культурний вихід, завітали до музею,  отримали масу позитивних вражень та, поспілкувавшись із художницею, … відчули містичність світу мистецтва.

Закінчено
З дітьми | Культура | Культура | Виставка | Мистецтво

Виставка живопису Жіночі перевтілення

НД 10 лют 11:00-19:00
Поділитись
На карті

Якщо простими словами описати картини Олександри, то – це образи людей з головами тварин (при чому у цій колекції – тільки жінки). Зібрання картин колекції має назву «Жіночі перевтілення», і вона відтворює сприйняття художницею сутності жінки, психології її поведінки, аспекти присутності тваринних інстинктів у жінці та їх несвідомий вплив.

При детальному розгляданні твоїх картин одразу помічається своєрідне поєднання яскравих кольорів та незвичайно рельєфного зображення. Якою фарбою можна добитися таких ефектів?

Я використовую техніку змішування акрилу з олійною фарбою. Мені завжди подобалося експериментувати з кольорами. Ще у дитинстві я любила розглядати деталі на малюнках дитячих книжок:  як відтворено колір неба, окремої  хмаринки, структури малюнку листя на дереві… Взагалі, смак до поєднання кольорів у мене з дитинства виховувала моя мати.

Що ти любила малювати у дитинстві?

У ранньому дитинстві тато вчив мене малювати тварин - зайчиків, котиків, собачок – і я намагалася відтворювати його малюнки. Дитиною малювала все, що цікавило. Також малювала овець. Тоді вони у мене виходили схожі на хмаринки. Пізніше особливо полюбила малювати дерева. Мені подобалося розглядати дерева, їхні форми. Могла годинами милуватися природою. А згодом я почала малювати все, що завгодно.

При згадуванні художницею її дитячих малюнків овець нам одразу спала на думку асоціація з книжкою «Маленький принц». Принц якраз на початку розповіді хотів, щоб старший друг намалював йому овечку. Це була наша перша містична асоціація, адже «Маленький принц» - глибоке філософське творіння генія.

Які митці надихають тебе? Чи є якийсь один, так би мовити, «кумир»?

У дитинстві моїм улюбленим митцем був Ван Гог. Хоча кумир – не зовсім підходяще слово, кумирів я взагалі не маю. Скоріше, це був перший художник, картини якого мене вразили. Згодом я почала цікавитися роботами усіх відомих класиків – Клода Моне, Фріди Кало, Сальвадора Далі… І кожен по-своєму вплинув на мою творчість.

Олександра з дитинства вивчала мистецтво малювання, має ступінь магістру за фахом «Графічний дизайн» та закінчила художню школу №11.

Коли усе почалося, та хто з батьків приймав найбільшу участь у розвитку твоїх здібностей до малювання?

Я почала малювати у 4 роки. Фарби, пензлики і папір відтоді були моїми невід’ємними супутниками. Моя бабуся була мистецтвознавцем. Саме вона помітила талант у мені-дитині та зрозуміла, що його потрібно розвивати. Почала водити мене у галереї та підказувати, що варто подивитися і на що треба звертати увагу. Хоча у моїй родині усі гарно малюють – «ген малювання» однозначно присутній, особливо по татковій лінії. Якщо пошукати, то у нашому фамільному дереві є навіть іконописці. Але серед близьких рідних ніхто не займався малюванням на серйозному рівні.

Яка музика тебе надихає? І як малюється під музику?

Я слухаю абсолютно різнопланову музику – рок, транс, джаз, поп… мене цікавлять і надихають абсолютно усі стилі – я не можу виділити улюблений. Кумирів знову ж таки і в музиці не маю. Люблю малювати під музичний супровід – і характер роботи в результаті залежить від стилю музики – це буде або експресія, або спокійно-врівноважений твір.  Пісня у свою чергу також може викликати у моїй голові образ майбутньої картини. Люблю малювати під аудіокниги. Із останніх, які дуже сподобалися, – «Шантарам» Робертса Грегорі та «Інферно» Дена Брауна.

Як виникає образ майбутньої картини? Це спонтанне явище – так, що треба бігти малювати одразу, поки він не зник, або ти спокійно готуєшся до відтворення того, що відчула чи побачила? Чи бувало так, що ти бачила картини уві сні?

Як правило, образи майбутніх картин приходять до мене стихійно – за кермом авто, при перегляді вражаючих фільмів (наприклад, «Фріда») – це може статися у будь-якому місці. Образ нікуди не дівається – я можу спокійно відтворити його на полотні згодом. Він може трохи змінитися у деталях, але в цілому картина чітко формується одразу і залишається зі мною до свого завершення. Але у моїх снах картини не приходили ще ніколи.

Наприклад, цікаво, як створювалася картина «Та, що летить над Парижем». Це було замовлення для фестивалю Old Car Land. Я перебирала у голові  ідеї та образи: місто – це буде Париж, ретро-авто, що летить – Пежо… Я побачила цю машину на чорно-білому фото, а колір її на картині підібрала інтуїтивно. Чому рожеве Пежо? Тому, що Париж, звичайно, романтика… І тому, що Пежо – стара марка з історією. Потім образи склалися воєдино у цій роботі. А найцікавіше те, що по її завершенні я дізналася, що Ілан Маск майже у той самий час запустив у космос свій спорткар-кабріолет, червоний Tesla Roadster. Важко повірити, що це просто співпадіння. Це виглядає так, наче я інтуїтивно зчитую інформацію з простору світу і відтворюю її у своїх картинах – а потім різні люди допомагають інтерпретувати цю інформацію та порівняти схожі події. Як, наприклад, це зробив один з шановних відвідувачів виставки Володимир Вінник – президент клубу «Нова моторс», людина-енциклопедія та автомобільний історик. Він спитав тоді: «Чи ти знаєш, що непросту машину намалювала?» «Ні,» - кажу. І тоді він розповів, що машину цієї моделі мала Ісідора Дункан для своїх нічних прогулянок Парижем. І її автомобіль був такого самого кольору, який я обрала та відтворила на своїй картині.

Цікаво, що серед ідей Олександри, як назвати полотно з Парижем, був варіант «Відьма, що летить». І у нас знову пройшла асоціація з містичним твором - книжкою «Майстер і Маргарита» - вона і зараз викликає мурашки по тілу. Політ над нічним містом – у цьому є щось надприродне.

Потім ми проводили цікаву гру в асоціації – підходили до картин і кожен мав сказати, яку намальовану там тварину він бачить і які асоціації викликає картина. У колекції є частина картин, де одне і те саме зображення ми сприймали по-різному: наприклад, на картині «Народжена землею (Еволюція)» хтось побачив коня, хтось ящірку, а хтось – овечку. Асоціації теж були різні – від картинок з космосу до виверження вулкану. Олександра потім пояснила, що саме ця картина передає зміст еволюції світу. І додала, що їй завжди цікаво почути від людей саме їхні сприйняття картин – можна шукати різні значення та змісти.

Як у тебе виходить малювати людей з головами тварин?

Я просто одразу їх такими бачу. Наприклад, вас усіх я теж бачу в образі тварин – кожну з вас.

Звичайно, ми вмовляли художницю сказати, хто є хто. Але вона засоромилася і не зізналася. Може, згодом їй вдасться через свої картини донести до людей, що співставлення із тваринами – це не є образою, а, навпаки, наближає нас до свого єства і природи. Картини ламають стереотипи того, що людина-кінь або людина-вівця – це смішно і безглуздо. Часто, погодьтеся, деякі тварини мають більше гідності, ніж люди.

Чому цього разу ти обрала тему жінок?

Тому, що жінки – це красиво і емоційно. Мені подобаються красиві жінки. Наприклад, Тіна Кароль – красива жінка і саме її зовнішність надихає мене до творчості.

Картина «Царівна» теж є символічною – це образ королеви Єлизавети, відтворений через земноводних – повелителів декількох стихій – повітря, вода, земля. Великобританія морем здобувала свої колонії і стала великою державою. Царівна-жаба у відомій казці своєю мудрістю і силою духу подолала перешкоди, була сильнішою за чоловіка, спроможною захистити себе – недарма на картині зображений саме отруйний вид жаби. Фіолетовий колір голови – якраз у зоні чакри сахасрара (духовна, чакра інтуїції) - ця чакра пов'язує жінку з тонкими енергіями Космосу. Інтуїція, прозріння, розуміння суті речей - за це відповідає фіолетова енергія.

 

Я давно хотіла створити колекцію картин про жінок. Інтуїція та відчуття – це більше про жінок. Але і чоловіча серія вже теж на черзі.

По твоїх картинах стає зрозумілим, що ти любиш тварин.

Так, дуже люблю і цікавлюся ними. Одна з моїх улюблених серійних передач: «Все як у звірів» Жені Тімонової. Дякуючи їй та іншим подібним трансляціям (BBC, Discovery, Animal Planet), я дізнаюся про загальні риси людей і тварин, про те, що у тварин є душа та навіть соціальна поведінка. Наприклад, вчені помітили цікаве явище - деякі види мавп заводять собі маленьких звіряток у якості «домашніх улюбленців» і наглядають за ними майже так само, як ми за котиками та собаками. Це рідкісні випадки, але вони існують! Через свої картини я намагаюся показати своє бачення спільного між нами та тваринами, виховати любов людей до тварин.

Я відчуваю, що картини – це моє покликання, моя власна розмова зі світом.

 

Kyivmaps не претендують на мистецтвознавців, але картини Олександри зачепили на якомусь інтуїтивному рівні. На нашу думку, якщо щось відчуваєш, дивлячись на полотно, це означає, що художнику вдалося достукатися до людської душі, розбурхати уяву і зрушити з місця байдужість. Це і є місія мистецтва – хвилювати, викликати емоції. Ми отримали справжнє задоволення від виставки і спілкування з художницею та її куратором Наталією Костилєвою і дякуємо за душевну розмову та атмосферу!

Відгуки 0

Залиште свій відгук

Читати більше