Найцікавіші місця Києва: зізнання столичних екскурсоводів

1990
1126
28.07.2020
Найцікавіші місця Києва: зізнання столичних екскурсоводів

Вони чи не щодня закохують людей у Київ, відкриваючи його потаємні куточки. Саме в екскурсоводів варто запитувати про найцікавіші локації столиці, що викликають захват і в містян, і в гостей Києва. Такими місцинами з Kyivmaps поділилися Владислава Осьмак, Софія Грабовецька та Дмитро Стембковський.

Владислава Осьмак

Найкраща екскурсія — це завжди про місця, з якими пов’язаний власний досвід. Місто треба, так би мовити, практикувати: не лише читати-вивчати, а спостерігати, придивлятися до людей, до змін у різні пори року, різний час доби. Уже понад тридцять років я працюю на Подолі, спочатку — на Андріївському узвозі, тепер — на Контрактовій площі. Мабуть, саме тому моя улюблена трійця екскурсійних маршрутів — це Контрактова, Андріївський узвіз і Володимирська гірка.

Кожна із цих ділянок цінна по-своєму, але є дещо спільне — «густота» літературного матеріалу, у якому описано ці місцини.

Контрактова площа — відкритий простір із дивовижною прив’язаністю до стародавніх традицій і водночас заряджений молодою енергією. Адже Контрактова — це насамперед, Могилянка — чотириста років освітньої традиції в Києві, це — Гоголь і Нечуй-Левицький. Контрактовий дім — нині переважно мовчазний, але в його стінах — пам’ять Шевченка й Ліста, Короленка, Бальзака, Паустовського, Вертинського й ще про багато імен, пов’язаних із Київськими контрактами. Фонтан «Самсон» — майже тисячолітня історія місця й народні перекази, збережені в «Кайдашевій сім’ї». Колишній Грецький монастир — нагода поговорити про багатонаціональне населення Подолу, а Дім Сухоти — пам’ятка, пов’язана з останнім періодом київського самоврядування — Магдебурзьким правом. Ну і, звісно, фантастичний вид на Андріївську церкву — заради нього точно варто приходити на Контрактову.

Андріївський узвіз — приклад тонкої суголосності між природним та архітектурним ландшафтом. Попри кілька новобудов, які, відверто кажучи, не дуже вписуються в історичний ансамбль вулиці, Узвіз — приклад того, як колись «вписували» забудову в рельєф — без насильства, не руйнуючи гори. Ступаєш на Узвіз, і вулиця ніби обіймає тебе; тут безпечно й затишно. І про кожен будинок можна розповісти якусь цікаву історію, не лише про Андріївську церкву й Замок Ричарда. А гори — Замкова й Уздихальниця — це і краєвиди, й археологічні пам’ятки, й історія заснування Києва. Тож, гуляючи Узвозом, можна зачепити дуже багато тем, від найдавнішої історії міста й до моменту, коли вулиця стала центром свята в День Києва. І все це теж через літературу — Булгаков, Кошиць, Некрасов, Тютюнник, Діброва, Лузіна… Додаткова цінність Узвозу — це краєвиди, що відкриваються з тераси Андріївської церкви. У їх спогляданні є щось таке, що кожному допомагає знайти свій Київ і себе в Києві (саме про такий досвід писали Микола Лєсков і Олександр Кошиць).

А Володимирська гірка — «найкраще місце у світі», як писав про неї Михайло Булгаков, місце, де душа оживає, де за 15 хвилин можна скинути всю напругу й негатив. Найніжніший з усіх київських парків, донедавна — одне з найтихіших місць (на жаль, більше ні — «скляний» міст додав людей і звуків, непропорційно великий фонтан змінив відчуття простору). Але все ще стоять Володимир і Храм повітря — альтанка на верхній терасі, і біжать вниз і вгору доріжки, які колись було вимощено сонячно-жовтою київською цеглою…

Маршрут, яким можна рухатися з Верхнього міста на Поділ або ж навспак, на якому можна провести цілий день. У цих місцях, як на мене, зосереджено найголовніше, що робить Київ — Києвом: поєднання гір і долу, символічно усвідомлене ще Феофаном Прокоповичем, включення природи в щільний урбаністичний ландшафт, властиві киянам романтичність і демократичність. І ще — відчуття історії, яка, насправді, нікуди не зникає — варто тільки придивитися і прислухатися.

Софія Грабовецька

Щоби не бути банальною, я назвала цікаві, але ще не дуже популярні місця для киян та туристів.

Музей «Третя після півночі»

Один із найновіших та найнезвичніших музеїв столиці. Тут увесь досвід проходить у суцільній темряві. Екскурсію проводить незрячий гід. Віднедавна музей пропонує годинну екскурсію по вулиці «Відчуй Київ»: у вас на очах пов’язка, а в руках ціпок, поруч незрячий гід та помічниця. Ви виконуєте різноманітні завдання та навчаєтеся орієнтуватися в місті за нових для вас умов.

Смородинський узвіз і Вілла Верде

Узвіз відомий від початку XX століття під паралельними назвами: сучасною (від прізвища купців Смородинових, чия садиба на Куренівці згадується із середини XVIII століття) і Диковський узвіз (від розташованої на ньому садиби домовласника Дикого). Сучасну назву офіційно затверджено 1944 року.

До середини XX століття узвіз був забудований, тепер проходить через лісопарк, де поруч встановлений меморіал жертвам Чорнобильської аварії та зведена церква Святого Миколая Чудотворця.

У народі Смородинський узвіз називали «Хрущовською дорогою». Пов’язано це з тим, що після вигнання німців із Києва Микита Хрущов оселився в резиденції на Лук’янівці, званої по сей день дачою Хрущова. Унаслідок цього узвіз помітно облагородили. До прокладання широкого й сучасного Подільського спуску в середині 20 століття саме Смородинський узвіз на той час був єдиним коротким шляхом із Татарки на Куренівку. Спуск прорізається звивистою стрічкою крізь південно-східну частину Кирилівських висот. Зовсім поруч з Вікентієм Хвойкою в 1893 році була розкопана Кирилівська стоянка, де знайдені експонати, які за оцінками археологів мають вік поселення не менше ніж 25 тисяч років. Смородинський яр був досліджений ще раніше. Одне з досліджень проводив Володимир Антонович у 1876 році. У результаті на схилах яру був виявлений цілий ряд печер.

Легенда пов’язує одну зі Смородинських печер зі знаменитим змієм, якого переміг Микита (або Кирило) Кожум’яка — той самий, який ніби мешкав в урочищі Кожум’яки між Подолом і Старим містом (Воздвиженка).

Узвіз зберіг первозданне дорожнє покриття — кам’яну бруківку, якій налічують уже більше 100 років.

Спустившись узвозом на вулицю Кирилівську, завітайте в шоурум Villa Verde (Кирилівська, 102): тут продають меблі для дому й саду та проводять різні події. Але найголовніша причина прийти сюди: їхній чарівний внутрішній дворик.

Екостежка в Голосіївському лісі

Живописна стежка, яку відкрили рік тому в Голосіївському лісі завдяки співпраці Gres Todorchuk PR, INTERTOP і Міністерства екології та природних ресурсів України. Прогулюючись живописним маршрутом, ви зможете побачити 4 типи лісів, яр, болото та озеро; дізнатися більше про породи дерев і суперсили лісових мешканців; сфотографувати живописні локації; попікнікувати; помалювати й навіть більше! Уздовж маршруту стоять інформаційні стенди з QR-кодами та іншими підказками.

Довжина стежки близько 3 кілометрів, і неквапливим кроком пройти її вдасться за годину. Але задоволення можна і треба розтягнути.

  • Крутий момент: на старті й фініші встановлений контейнер для сортування. Сміття обіцяють вивозити як належить. А ще тут облаштували місце для розтяжки/йоги.
  • Як дістатись: орієнтир вул. Полковника Потєхіна, 16; асфальт виведе прямо в ліс. А далі за вказівниками — лапками жовтого кольору.

Дмитро Стембковський

Запитати в гіда, які місця найцікавіші в Києві, — це як запитати в дитини, кого вона більше любить, — маму чи тата. Важко визначитися. І навіть якщо дуже хочеться бути оригінальним, неможливо й неправильно було б обійти увагою серце міста, хоч би яким банальним чи заїждженим це не здавалося. А серцем, поза сумнівом, є Софія Київська. Храм Премудрості Божої — одна з найдавніших споруд Східної Європи. Головним собором Києва Софія стала ще в ХІ столітті, та й сьогодні лишається визначною пам’яткою світової історії та культури. Софія Київська входить до переліку Світової спадщини ЮНЕСКО. А що це означає? Це означає, що Софія Київська вважається надбаннями всього людства, тобто разом із минулими та прийдешніми поколіннями! Чи не забагато пафосу? Аж ніяк! Серед іншого на стінах храму й досі зберігся автограф київського князя Володимира Мономаха! Банальне місце?

Якщо Софія — це серце, то душа — це місто магдебурзького права Києво-Поділ. На мою суб’єктивну думку, дух автентичного Києва сьогодні залишився тільки на Подолі. Київ-космополіт зверхньо посміхається з печерських пагорбів і хлопає дверцятами зеленого Гелендвагена.

Лише на Подолі посеред вулиці ви зможете раптом відчути себе так затишно, як посеред своєї старої квартири з нерівно розставленими меблями, що вціліли після великої пожежі двохсотрічної давнини. Поділ вміє бути зручним, вміє смачно нагодувати, вміє влаштувати карнавал або великий розпродаж, зможе підняти вас вище власних дахів. А потім на мить повернути вам молодість, зненацька зануривши до студентського середовища, коли ви ховатиметеся від короткочасної літньої зливи, забувши про соціальну дистанцію.

Куди поїхав би відпочити від гамірної Контрактової площі український філософ, якби не був таким бронзовим? Як завжди — до брата, у Китаїв.

Печери можна побачити не лише в Лаврі, а полежати в тіні старих дерев можна не лише в Голосіївському парку. А ще привітатися з непересічними особами, теж, до речі, киянами.

У Китаєві знаходиться могила святого відлюдника Досіфея, який до смерті зберіг тайну своєї статі. Там само могила Христа ради юродивого Феофіла Київського, відомого сотворінням багатьох чудес, який в особистій розмові з імператором, як кажуть, передрік поразку Росії у війні.

Усе ж таки Київ — дивне місто. Тут просто біля тебе продовжує існувати жива історія.

Нагадаємо, що раніше ми розповідали про десять найкращих ландшафтних і дендропарків неподалік Києва.

Відгуки 0

Залиште свій відгук
Приєднуйтесь до нас в соцмережах