Арсеній Фінберг: Треба було побудувати міст, щоб кияни помітили, що в них під носом є розкішний парк

Мене тішить, що привели до ладу чимало парків, почали дбати про зелень. Мені як автомобілісту дуже подобається, що почали лагодити дороги. Безумовно, всім нам хочеться, щоб це сталося одразу і на всіх дорогах Києва, але так не буває. Проте динаміка досить хороша.

Мені подобається, що почали наводити лад із паркуваннями. Парковки — це біч Києва. На жаль, культури водіння у столиці немає — машини кидають на пішохідних переходах, на тротуарах, де завгодно. І навіть існуючих правил донедавна не дотримувалися. Тільки буквально другий або третій тиждень стали активно евакуювати автівки, які паркують на проїздах і смугах руху регулярного транспорту. Сподіваюся, пройде зовсім небагато часу і запрацює автоматична фіксація штрафів. Тільки штрафи можуть змінити ситуацію, що склалася.

Є деякі позитивні зміни і в туризмі. Мені подобається бурхливий розвиток культури вуличної їжі і фестивалів. Це красиво, це добре, це дійсно те, що служить магнітом для туристів.

Мені дуже подобається новий міст, скільки б поганого про нього не говорили. Саме він відкрив більшості киян той факт, що, виявляється, у місті є прекрасний парк Володимирська гірка. А йому вже більше двохсот років.

Треба було побудувати міст, щоб кияни помітили, що у них під носом є розкішний стародавній парк.

Засмучує хаотична забудова.

Засмучує неповага до історичної спадщини: неврегульованість юридичних питань, пов'язаних з історичними будівлями. Це призводить до того, що практично неможливо накладати штрафи на людей, які доводять будівлі до руйнування.

Засмучує недостатня увага міської влади до туризму і, відповідно, відсутність інвестицій у його розвиток. Тобто ми говоримо: турист нам потрібен, але при цьому місто виділяє мало грошей, щоб його залучати. Наприклад, навіть «найбільш туристична» вулиця Андріївський узвіз сьогодні виглядає не найкращим чином. Тому що більшість будівель там не належить місту. А місто не має ані бажання, ані можливостей зробити так, щоб вулиця стала магнітом для туристів.

Безумовно, новий міст. Ще перебудована фабрика «Roshen». Там відкрили центр для відвідувачів, який постійно працює як музей. Гарний, сучасний і новий.

Ми створили школу гідів — проект «Майстерня Цікавого Києва», де вчимо людей створювати авторські екскурсії.

Проводимо такі курси раз на рік, іноді — два. По закінченню гіди створюють нові проекти під нашим керівництвом. Остання «Майстерня» дала нам дуже цікавий продукт під назвою «Карти, гроші, три двори». Це ігрова екскурсія для всієї родини, де є контент як для дітей, так і для дорослих. На ній ми говоримо про історію банківської справи і фінансів у Києві —  про все, що пов'язано з грошима.

• Ми працюємо з найкращими гідами Києва і надихаємо їх створювати нові екскурсії.
• Домовляємося і відкриваємо для них найновіші локації, куди раніше не можна було потрапити.

Ні, треба любити місто і мати бажання закохувати в це місто інших людей.

Можна навчити людину красиво говорити. Можна навчити людину красиво писати історії. Можна показати, як з чогось маловідомого створювати родзинку. Але, перш за все, важливе бажання любити місто і ділитися ним з іншими.

Я — технологічний гік, тому використовую усі київські смарт-сервіси. І крім того, штовхаю наше місто, щоб ці сервіси розвивалися ще більше.

Під егідою моєї ініціативи був запущений сервіс інформування киян, який повідомляє про зміни руху транспорту і перекриття тих чи інших вулиць. Тобто, коли щось таке відбувається, жителям приходить повідомлення в телеграм і по смс.

Я дуже активний користувач сервісу «15-51» та вважаю, що без участі городян Київ буде змінюватися дуже повільно або не змінюватиметься зовсім. Якщо ви побачили, що в місті щось не так — фотографуйте та надсилайте заявку прямо в додатку. Протягом двох тижнів її повинні розглянути і відповісти. Якщо це щось непрацююче, то місто зобов'язане це полагодити.

Я такі заявки лишаю регулярно. У мене є кейс, як це спрацювало. Біля однієї дев'ятиповерхівки на Оболоні постійно була калюжа. Виявилося, що при будівництві цього будинку забули прокласти дренажну трубу. Я зробив фото, відправив заявку —  і за три тижні проблема була усунена. Там проклали трубу, і калюжі, яка була там двадцять років, більше немає. Глави районів мало не кожен місяць звітують меру за кількістю закритих звернень громадян. Це сервіс електронної демократії, який працює.

Крім того, я — автор першої петиції місту, яка присвячена охороні історичних пам'яток. Ця боротьба триває вже 5 років. Вона ще не закінчена і не буде закінчена найближчим часом. Занадто довгий процес. Але тим не менше вже багато зроблено.

Я користуюся багатьма смарт-сервісами. Практично всіма. Єдине: не користуюся Kyiv Smart Card, тому що я не їжджу на громадському транспорті. Устаткування турнікетів приймачами для карток мені дуже подобається. Це зручно. У тих рідкісних випадках, коли їжджу на метро, я просто плачу за проїзд своїм телефоном. Дуже чекаю, що зможу зробити те ж саме в автобусах і тролейбусах.

95% продажів наших екскурсій проходить через інтернет. Ми були першим агентством, яке запустило тільки онлайн-продаж квитків. І зараз лише менше 5% заявок приходить через дзвінки по телефону.

Ми використовуємо практично всі канали просування. Це і Facebook, і Instagram, і розсилка, і push-повідомлення. Добре спрацьовують розсилки. Facebook також працює досить якісно.

Поки що ні, але в будь-якому випадку постійно працюємо над тим, щоб збільшувати кількість україномовних екскурсій. Зараз у нас співвідношення – 80/20.

Намагаємося робити більшу кількість україномовних екскурсій. Але, на жаль, не всі гіди, яких ми хочемо слухати, можуть однаково добре вести екскурсію і російською, і українською. Тому знаходимо якийсь баланс.

Ми знаходимося в одному з них (прим. ред. «Світ Кави»). Обидва мої офіси знаходяться на Подолі, тому найчастіше мене можна зустріти в закладах Подолу. «Світ Кави», Театр Кава Каффа, CoffeeDOOR. Я — кавоман, люблю смачну і якісну каву. Останнім часом став трохи в цьому розбиратися.

Зараз став часто бувати в закладах Євгена Гусовського. Я фанат Adelle і Liberty Diner. Дуже люблю Musafir: кримськотатарська кухня на Богдана Хмельницького і на Саксаганського. Якщо піца, то це або Mimoza, або Napole. Якщо суші, то в 95% випадків це EGERSUND.

Що стосується української кухні: якщо для гостей, то «Канапа», а якщо для себе, то частіше «Гарбузик», маленький заклад на Подолі з автентичною українською кухнею. Його відкрили засновники ресторану «Дві сестри» на Харківській трасі. І, напевно, ще «Хутірець на Дніпрі».

Я дуже люблю Бухту, яка відкрилася на Річковому вокзалі. Іду туди, коли хочеться чогось простіше і швидше.

З барів люблю Pink Freud, Zmist, De Bosch, «Бармен Диктат», безумовно. Якщо ми говоримо про пивну культуру, то це буде Puncraft, «Лісопилка», «Таранька», Old Bar. Я — фанат якісного українського крафтового пива. У нас з цим все добре. В Україні дуже багато відмінних крафтового пивоварень і місць, де можна дегустувати.

Так, звісно. Я регулярно буваю на Atlas Weekend. Мені дуже подобається і організація фестивалю, і його наповнення, саме дійство. Це найбільший фестиваль України. Я міг би причепитися до якихось дрібниць, але не буду це робити. Те, що роблять хлопці, як мені здається, найбільш професійна організація фестивалів в Україні. Там можна послухати концерт на будь-якій сцені, там адекватна пропускна система, там багато різної смачної їжі, там досить туалетів. Що ще потрібно? Вибачте, але мені досить.

Іноді я буваю на фестивалях вуличної їжі. Я в захваті від того, що робить Альона Гудкова і Кураж Базар. Не скажу, що це сто відсотків мій формат, але сама концепція мені дуже подобається.

Місто, в якому кожен знайде щось для душі. І місто, в якому хочеться жити і в яке хочеться повертатися.