Пам'ятник Богданові Хмельницькому

Богда́н (Зино́вій-Богда́н) Миха́йлович Хмельни́цький (27 грудня 1595 (6 січня 1596), — 27 липня (6 серпня) 1657) — український військовий, політичний та державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, очільник Гетьманату (1648–1657). Керівник Хмельниччини — повстання проти зловживань коронної шляхти в Україні, котре переросло у загальну, очолену козацтвом, визвольну війну проти Речі Посполитої. Перший з козацьких ватажків, котрому офіційно було надано титул гетьмана. Намагався розбудувати незалежну українську державу, укладаючи протягом свого правління союзи з Кримським ханатом та Московським царством. Представник роду Хмельницьких.

Пам'ятник одному з найсильніших державних діячів України (поряд із Петром Сагайдачним та Іваном Мазепою). Автору вдалося передати у бронзі всю міць і вольову натуру гетьмана. Одне з місць, що треба побачити у першу чергу, відвідуючи Київ, бо тут вершилася доля народу.

На долю памятника Богданові Хмельницькому на Софіївській площі випало не мало пригод. Спочатку не заладилося з місцем розташування - дозвіл був виданий на зведення останнього на Бесарабській площі (на місці памятника Леніну). Та звели його на Софіївській площі. Тож стало питання куди гетьман буде дивитися, на площі він погрожує Москві... За задумом авторів він мав погрожувати Польщі але це стало не можливим, оскільки прихожани, які йшли в Софію, споглядали б дупу коня. Тягнулася історія з переоформленням памятних табличок, потім з огорожею памятника, навколо то облаштовували клумби то обсажували постамент плющем й лише в девяностих після чергово реконструкції Софіївської площі монумент набув саме такого вигляду.

Па́м'ятник Богда́нові Хмельни́цькому в Ки́єві — пам'ятка мистецтва ХІХ століття, один із символів Києва. Урочисто відкритий 11 (23) липня 1888 року на Софійській площі в рамках святкування 900-річчя Хрещення Русі. Ідея створення пам'ятника виникла серед громадськості з ініціативи історика, професора Київського університету Миколи Костомарова у 1840-х роках. Після отримання дозволу царського уряду у 1860 було створено комітет на чолі з Михайлом Юзефовичем — професором Імператорського університету св. Володимира, головою Київської археографічної комісії, теоретиком «великодержавного» руху в Україні та відомим українофобом. За такого керівництва перший проект пам'ятника, створений скульптором Михайлом Микешиним, був відверто шовіністичний — кінь Богдана Хмельницького скидав польського шляхтича, єврея-орендаря та єзуїта зі скелі, перед якою малорос, червонорос, білорус та великорос слухали пісню сліпого кобзаря. Барельєфи п'єдесталу зображували битву під Збаражем, Переяславську раду та сцену в'їзду козацького війська на чолі з Хмельницьким у Київ[2]. З 1870 року розпочався збір коштів за всеросійською підпискою. Через те, що зібрана сума виявилася невеликою (лише 37 тис. карбованців), а також завдяки сумнівам генерал-губернатора Олександра Дондукова-Корсакова щодо доцільності антипольського та антисемітського пам'ятника, комітет вирішив скоротити бюджет проекту, залишивши тільки центральну фігуру гетьмана. У 1877 році була готова гіпсова модель, а у 1879 році на петербурзькому заводі Берда було відлито з бронзи статую (проект Михайла Микешина у металі реалізували П. Веліонський та А. Обер), на яку Морське відомство пожертвувало 1600 пудів (25,6 т) металобрухту. Портретні риси та особливості одягу Богдана Хмельницького були відтворені за консультаціями професора-історика Володимира Антоновича. Наступного року статую перевезли до Києва, де вона кілька років зберігалася у дворі будинку Присутственних місць, бо на постамент, передбачений проектом, не вистачило коштів. Лише у 1885 році архітектор Володимир Ніколаєв склав більш дешевий проект постаменту і втілив його у життя. Каміння для постаменту[3] подарувала управа Київської фортеці. Сам Володимир Ніколаєв при цьому працював безкоштовно, до того ж на зекономлені гроші спроектував ще огорожу з ліхтарями[4]. Одним з меценатів будівництва був український підприємець-філантроп Павло Харитоненко. Міська легенда розповідає, що коли монумент вже зайняв своє місце, виявилося, що кінь дуже неввічливо повернутий хвостом до Михайлівського Золотоверхого собору. Тому постамент начебто було розвернуто, і гетьманська булава, яка, за задумом, повинна була загрожувати Польщі, виявилася спрямованою кудись у бік Швеції[5]. А от на Москву, всупереч іншій поширеній легенді, Богдан не вказував ніколи. Про московську орієнтацію пам'ятника нагадували хіба що плити з написами на постаменті: «Волим под царя восточного, православного» і «Богдану Хмельницкому единая неделимая Россия». У 1919 і 1924 роках їх було замінено на «Богдан Хмельницький. 1888». Цей напис можна бачити і зараз.