Французький вечір

Твори цієї програми поєднує не лише французька музична традиція, а й особливе відчуття тембру та увага до того, як окремий голос змінюється у взаємодії з іншими голосами.

Першим звучить Концерт для фортепіано для лівої руки Моріса Равеля. Історія цього твору починається з драматичної обставини: австрійський піаніст Поль Вітґенштайн втратив праву руку під час Першої світової війни, але не відмовився від концертної кар’єри. Він звернувся до провідних композиторів із проханням створити твори для лівої руки, і Равель сприйняв це замовлення як складний, але надзвичайно цікавий творчий виклик. Попри те, що партія соліста написана лише для лівої руки, фортепіанна фактура звучить настільки повно й насичено, що створює ілюзію гри обома руками.

У «Музі та поеті» Каміля Сен-Санса музичний простір набуває вже іншого характеру: замість одного сольного голосу з’являється діалог скрипки та віолончелі. Назву твору запропонував видавець, тому її не варто сприймати як конкретну програму: скрипка тут не уособлює буквально Музу, а віолончель – Поета. Сам Сен-Санс визначав твір як «розмову між двома інструментами, а не суперечку двох віртуозів», яка є взірцем мистецтва слухати й відповідати і в якій справжній діалог народжується не з протистояння, а з уважності до іншого голосу.

Відкриває другий відділ Перший концерт для віолончелі Сен-Санса, написаним для французького віолончеліста Огюста Тольбека. Для 37-річного композитора, якого вже знали як молодого радикального модерніста, виконання його твору найпрестижнішим паризьким оркестром стало важливою подією і сприяло зміцненню його авторитету у французькому музичному середовищі. Концерт вирізняється сміливим новаторством форми: попри лаконічність, він охоплює широкий спектр настроїв і розкриває різні грані виражальних можливостей віолончелі. 

Фіналом програми стає Друга сюїта з балету «Дафніс і Хлоя» Моріса Равеля, три епізоди якої вважають одним із його найвидатніших досягнень як оркестратора. Композитор із надзвичайною точністю працює з тембрами, перетворюючи найтонші зміни оркестрової барви на великі кульмінації. Так фінальна сторінка програми не просто завершує її, а розкриває головну ідею вечора: особистий музичний голос, вступаючи у взаємодію з іншими, може поступово стати частиною великого й багатоголосого оркестрового світу.

За підтримки Французького інституту