Засновниці проєкту «Читати Київ»: «Українська література може бути дуже урбаністичною»

01.07.2020
486
5103
Засновниці проєкту  «Читати Київ»: «Українська література може бути дуже урбаністичною»

Відтепер Київ писатиме городянам листи. Та ще й у співавторстві з українськими письменниками. Звучить, немов би фантастика, чи не так?

Мова про проєкт «Читати Київ», мета якого – відкривати Київ через твори українських письменників. Ми поговорили про «Читати Київ» із його засновницями – мистецтвознавицею, поетесою та художницею Дарією Лисенко і філологинею-україністкою, кандидаткою філологічних наук та редакторкою Вікторією Назаренко. 

1. Розкажіть про вашу команду. Хто є автором цієї крутої ідеї? Як вона виникла? Скільки виношували?

Дарія: Тут, певно, потрібно почати з історії виникнення проєкту. Ми з Вікою працюємо в одному відділі у Національному художньому музеї України. І от одного ранку, до початку робочого дня, Віка розповіла мені, що, гуляючи містом, побачила другий пам’ятник Анні Ахматовій, яка, як відомо, не дуже любила Київ. Віку це засмутило, бо Ахматовій вже другий пам’ятник, а українським письменникам, пов’язаним із Києвом, пам’ятників майже нема. Про цих авторів, на жаль, набагато менше знають. Ми почали уявляти, як міський простір Києва заповнюється пам’ятниками Василю Стусу, Миколі Зерову, Гео Шкурупію та іншим, і що от наскільки усвідомлення саме українського простору важливе для відновлення нашої історичної, культурної пам’яті. Адже у кожного з цих авторів були прекрасні рядки про Київ, і було б добре, якби ці рядки знали всі. Але зрозуміло було, що це фантазія, пустопорожні балачки. І раптом у мене майнула думка, що для відновлення пам’яті, інтересу до літератури зовсім не потрібні бронзові монументи, а що якщо уявити, що всі ці поети, письменники, про яких ми тільки-що говорили, просто лишили нам… листи. Кожен з них по конверту у міському просторі?

Вікторія: За фахом я філологиня-україністка. Ще в університеті мене дуже цікавили тексти, в яких присутній Київ, я навіть цитати собі виписувала у спеціальний зошит. І мене давно засмучувало й дратувало, що широкий загал не знає ні цих авторів, ні цих текстів. Ба більше, й досі для багатьох людей звична думка про українську літературу як про винятково «сільську». А це не так, адже про місто в українській літературі писали, ним цікавились, особливо у ХХ столітті. Навіть такий нібито «сільський» письменник, як Іван Нечуй-Левицький, написав роман «Хмари» про київську інтелігенцію, що вже говорити про пізніших авторів. Мені дуже хотілося, аби рядки Павла Загребельного про Софію Київську чи Миколи Зерова про Лавру були загальновідомі, а для цього їх треба вписати в міський простір. Коли я поділилася цією думкою з Дашею, вона одразу запропонувала чудовий формат – лист із цитатою від письменника. Так народилася ідея «Читати Київ».

Дарія: Після того, як ідея була сформована, було зрозуміло, що потрібно діяти, але не було уявлення, як саме. На щастя, упевненість у тому, що ця ідея крута і варта того, щоб бути реалізованою, підтримали наші подруги Наталія Склярська і Марія Стасенко. Наталія запропонувала подати цей проєкт на грант УКФ. У нас було дуже мало часу, ми швидко почали думати над концепцією, деталями проекту і таки встигли подати заявку, а в результаті виграли грант. Тобто часу на сумніви й «виношування» не було. Мені здається, що це найкращий варіант.

А тепер до нашої dream-team приєдналася ще й Галина Вергелес, ілюстраторка, яка є авторкою нашого чудового лого, а в майбутньому й інших візуальних елементів на сайті й у соціальних мережах.

2. Що складніше: зацікавити літературою за допомогою Києва? Або Києвом за допомогою літератури? 

Вікторія: Гадаю, все ж простіше зацікавити Києвом, особливо тих, хто у цьому місті живе. Наскільки цікаво й навіть приємно, коли читаєш твір, а там, скажімо, вказано, що герої зустрілися на Володимирській, а ти цією вулицею ходиш часто. Твір наче оживає. Елемент упізнаваності, як на мене, дуже цінний. І я певна, що Київ – таке неймовірне місто, яке просто не може залишити байдужим.

Поруч із тим, приємно бачити, що останні роки інтерес до української літератури, і класичної в тому числі, помітно зріс. Все більше читачів хочуть знати добре і свою культуру. Це прекрасна тенденція, яку треба всіляко підтримувати на всіх рівнях. Якісними виданнями творів, фаховими дослідженнями в галузі культури та історії, фестивалями, публічними обговореннями і, звісно, такими нестандартними проєктами, як наш.

Дарія: Мені здається, що Київ сам по собі дуже цікавий і його люблять мільйони людей, кожен за своє. А от із українською літературою інакше. Радянська влада свого часу зробила усе, щоб у дітей змалечку було «щеплення» від українського. За українською літературою закріпилися шаблони «село, горе, кріпаки, кайдани» і більш нічого. Ми хочемо показати, що мало того, що це не так, так ще й українська література може бути дуже урбаністичною. 

3. Які письменники найбільше писали про Київ та найкраще його відчували? 

Вікторія: Про Київ і київське життя писали багато і по-різному. Скажімо, футуристи писали про місто в його динаміці, намагалися вхопити оцей постійний рух. Неокласики (Микола Зеров чи Максим Рильський) милувалися красою й любили історію Києва. Для Ірини Жиленко чи Аттили Могильного – це такий персональний простір, до нього майже інтимні почуття. І саме це – найпрекрасніше, адже кожен автор бачить Київ по-своєму, місто до кожного повертається певною гранню. Так само і читачеві може бути близьким погляд на місто якогось конкретного автора.

Дарія: Щоб відповісти, хто найкраще відчував Київ, певно, потрібно самому бути впевненим, що краще усіх відчуваєш це місто. Це неможливо. Кожен з нас відчуває його інакше. І кожен «обере» свого письменника у відповідності до того, як він резонує з його світоглядом.

4. Ваші улюблені місцини в Києві. Чому саме вони?

Вікторія: Моє «місце сили», так би мовити, – це простір від Софії Київської до Володимирської гірки. Тут я завжди відчуваю і київський ландшафт, і ритм свого міста, і його характер. Люблю Андріївський узвіз, Пейзажну алею, київські гори. Всі місця, звідки видно панораму Дніпра. А до парку Шевченка у мене ностальгічні почуття, бо там минали і шкільні, й університетські роки.

Дарія: Київські схили на Пейзажній алеї. Мені страшенно подобається, що Київ безвідносно до своєї забудованості, дає можливість опинитися на природі. А гора Дитинка – це й історична місцина. Звідси починався Київ, там особлива енергетика. У сім'ї ми цю місцину називаємо Поскотинкою. Як виявилося, мало хто знає цю назву. Окрім цього, обожнюю набережну Дніпра на Подолі, Гідропарк, Ботанічний сад імені Фоміна біля метро «Університет», парк Шевченка. Київ – надзвичайно різноманітне місто, в цьому одна з його найбільших переваг.

5. У чому відмінність Києва від інших столиць? У чому його дух?

Вікторія: Київ – місто пульсуючого життя. Київ постійно змінюється, але завжди лишається собою. Він привітний, чарівний, в ньому легко дихається і легко мріється. Як писав Максим Рильський, «де в кожнім зламі й повороті таїться усміх і любов».

Дарія: Київ – не величезний мегаполіс, де усі весь час кудись несуться, збиваючи один одного з ніг, і не уповільнене маленьке містечко, де можна пожалітися на маленьку кількість подій й цікавинок. На мою думку, це одна з відмінностей Києва, адже мало яке місто має цю «золоту середину». А дух Києва – це, безперечно, люди, які тут живуть, або просто його люблять, а також картини, книжки, пам'ятки, історії, які лишили по собі люди, котрі жили у Києві до нас і любили його не менше. 

6. Чого найближчим часом очікувати підписникам «Читати Київ»?

Вікторія: Проєкт щойно запустився. У соцмережах ми розповідатимемо про знакові об’єкти й локації міста, про які писали українські письменники, а також про самих авторів. Крім сторінки «Читати Київ» у фейсбук, є також наш інстаграм – @readingkyiv. Паралельно ведеться робота над сайтом проєкту, де буде повніша інформація. А також протягом кількох місяців у різних точках Києва з’являться 20 табличок-листів з цитатами з творів українських авторів.

Дарія: Так, зараз ми лише на старті. Сподіваємося, наш проєкт буде цікавим для широкої аудиторії.

Нагадаємо, що нещодавно ми розповідали про столичні вулиці-рекордсменки.

Відгуки Відгуки про організатора 0

Залиште свій відгук