Юрій та Ольга Кляцкіни: Справжні імпровізатори — це творці, які завжди виходять за межі

Хто: творці першого в Україні імпровізаційного шоу «Сексуальне чтиво», шоу «Точка G» і першої в Україні Школи Комедійної Імпровізації.

Про що: про те, яке майбутнє імпруву, чи потрібна лайка в комедійному жанрі, чому не тільки світ, а й імпровізацію врятує любов і до чого тут секта.

Про те, куди рухається імпрув

Юрій: Я створив своє перше імпровізаційне шоу 4 з половиною роки тому. Тоді нічого подібного не було. Вже зараз йде серйозна хвиля імпруву, а через рік ви скажете: «Воу, скільки в Україні імпровізаційних шоу!». Стендап Шабанова з'явився 5 років тому. Зараз куди не подивишся — скрізь стендап. Так само буде й з імпровізацією.

Сподіваюся, через 5 років стендап та імпрув об'єднаються. Це неминуче, такий формат. Сьогодні я знаю лише двох хлопців, які займаються і тим, і іншим, а на Заході усі актори стендапу роблять імпрув. Одне від іншого невіддільне.

Аби займатися імпрувом, потрібен час. Яким би талановитим імпровізатором ти не був, щоб увійти в цей жанр, необхідно кілька років. Це мінімум. Мені знадобилося 4 роки, щоб відкрити школу. Якби я відкрив її 3 роки тому, це було б інше розуміння імпровізації. Тільки зараз, після 4 років практики я розумію, що готовий викладати у такій школі.

Про лайку в імпровізації та стендапі

Юрій: Є різні напрямки імпруву. Деякі — дуже агресивні, з лайкою. Типу лайка — а-ля свобода. Я так не вважаю.

Лайка свободи не дасть. Це свідчення несвободи та обмеженості.

Я із задоволенням дивлюся стендап Волі. Чому? Тому що у нього немає лайки, це стендап для телека. Я дивлюся стендап Шабанова, тому що у нього немає лайки. Але коли я приходжу на стендап не для телека, там починається справжній словесний понос. Людям не потрібен бруд, він і так усюди.

Ольга: Раніше стендап був у новинку, коміки збирали повні зали. Так, там були лайливі слова, людям вони подобалися. Типу «Вау, він лається зі сцени, хіба так можна?». Зараз все змінилося. Зали порожніють. Ми сходили на стендап з лайкою — і особисто мені не сподобалося. Там не було зростання в самій історії, драматургія не рухалася.

Юрій: Головне в імпровізації — дивувати.

Так, лайка теж дивує, але як довго? Вона дивна лише, коли тендітну дівчинку так переповнюють емоції, що вона говорить зі сцени «Блядь». Ось тоді зал розриває.

Я не проти лайки, і на заняттях я матюкаюся, але тільки коли це потрібно. Коли лайка служить інструментом, а не використовується для зв'язки слів, щоб приховати нестачу інтелекту.

Про клони та справжню творчість

Юрій: У стендапі є велика проблема — клони. Існує певна схема, за якою будується стендап. Ти можеш подивитися відеопосібник і зробити стендап. І це буде нормальний стендап, якщо у тебе є інтелект і ти розумієш схему. Але в той же час він вийде мертвий, клонований і штампований. Як Макдональдс. А справжня творчість лежить за межами шаблонів.

Так, з'явиться безліч імпрув-шоу, які працюватимуть за правилами імпровізаційних вправ. Але це не означає, що у них буде життя.

Адже справжні імпровізатори — творці, що завжди виходять за межі.

Для мене імпрув — у першу чергу, театр. А театр — це місце, куди приходять, щоб стати трохи вище, краще, світліше, посміятися і через сміх підвищити свої вібрації.

Про власну Школу Комедійної Імпровізації

Ольга: Перший набір у Школу Імпровізації ми оголосили, щоб знайти другий склад «Сексуального чтива». Тоді ми набрали п'ятдесят чоловік, і у нас був місяць, щоб методом відсіву лишити 6 кращих і зробити з них команду імпровізаторів. Юра провів неймовірно круту роботу. Я займалася організацією, а він — творчою частиною, навчанням акторів. Тоді ми планували взяти 6 чоловік, а в підсумку взяли тринадцять. Двоє з них вибрали інші пріоритети (сім'я, бізнес). Лишилося одинадцять акторів, яких ми успішно задіяли у шоу "Точка G". З другим курсом було по-іншому. Ми провели місячний інтенсив з десяти занять, а після одинадцятого лишалися ті, хто виявляв себе краще.

Юрій: Наша Школа Комедійної Імпровізації пропагує шлях любові. Це не та історія, коли кидають у воду, щоб навчити плавати. У наших театральних вузах акторів дресирують. Станіславський казав, що актор, як і солдат, вимагає залізної дисципліни. Але він говорив це акторам, щоб вони самодисциплінувалися, а не педагогам.

Коли людей обмежують, вони виростають затиснутими, забитими, однаковими і тому нікому не потрібними. Щороку випускається стільки акторів. І де вони?

Навіщо приходять вчитися імпровізації

Юрій: Люди приходять у школу, щоб отримати свободу. Тому що імпровізація — це і є свобода.

Стати імпровізатором може кожен, усе залежить від бажання. Ніхто не зможе вас чомусь навчити. Вам можуть дати ключ, показати двері і сказати «Ідіть туди і відкрийте її». Але ніхто не візьме вас за руку, не відкриє двері і не випхає у ці двері. Це неможливо.

Почуття гумору не має ніякого стосунку до імпровізації. Почуття гумору — це бонус, вишенька на торті.

Коли люди приходять на комедійну імпровізацію, вони сміються через неординарність рішень. Якщо ви візьмете будь-який виступ, застенографуєте і дасте людині, сумніваюся, що у неї буде така ж реакція, як у глядача в залі.

Справжня імпровізація - це коли ...

Юрій: Як нас вчать у всіх освітніх установах: ти повинен сподіватися на свій мозок, мозок — це ти, розум — це ти і так далі. В імпровізації розум — не головне, мозок там не працює. Він не може так швидко імпровізувати. Тому що в мозку завжди виникають тисячі варіантів відповідей. Як можна вибрати один? Та ніяк. Ти зависнеш, якщо будеш розраховувати на мозок.

Справжня імпровізація лежить за межами мозку. Коли не мозок тобою керує, а коли він — лише інструмент. Те, що знаходиться за мозком, ось це імпровізує. Тільки тоді ти потрапляєш у потік. Це джаз.

Джаз — творчість без тями. Імпровізація — творчість без тями. «Я без тями від тебе» — ось що таке любов.

Коли ти по-справжньому імпровізуєш, все приходить саме, а вже потім ти думаєш —  ось це я відмочив взагалі. Усе інше — підробка.

Про любов як метод викладання

Ольга: По суті ми створюємо школу любові.

Юрій: Це зараз трохи схоже на секту. Але насправді мова про нову методологію, новий погляд на процес викладання.

Є сила, набагато потужніша, ніж страх. Це любов, повний антипод страху. І вона творить справжні дива.

Завдяки любові, люди розкриваються і вже на п'ятому занятті змінюються і роблять щось неймовірне.

Деякі люди приходять, і відразу видно: почни розповідати їм про любов, скажуть «ви ідіоти» та підуть. Тому я роблю все дуже акуратно. Здебільшого це проявляється в тому, як я спілкуюся, як подаю інформацію, як взаємодію з учнями. Відразу бачу, коли приходять борці, особливо чоловіки. Вони звикли виживати. Я розумію їх і знаю, як з ними працювати, як їх заспокоїти. Даю зрозуміти, що їм ні з ким битися і не треба нічого доводити, що ми приймаємо їх такими, якими вони є. Тоді ці борці розслабляються, видихають і відчувають свободу.

Імпровізація взагалі не сумісна зі скутістю. Це момент, коли ти повністю розслабляєшся, йдеш у це поле і починаєш творити. Імпровізація — це джаз. Ну який джаз у напрузі? Джаз — це чіл. Усі зібрані, але в той же час розслаблені.