«Нам потрібно набагато менше, ніж здається»: три історії про свідоме споживання

1571
1443
07.05.2020
«Нам потрібно набагато менше, ніж здається»: три історії про свідоме споживання

Карантин відкрив просту істину: комфортне життя без такої кількості речей, які ми зазвичай споживаємо, можливе. І мова не тільки про одяг, а й про їжу, побутові предмети тощо.

Однак є ті, що зрозуміли цю істину задовго до карантину. Настя, Марія та Злата розповіли Kyivmaps про те, як у них з’являються нові речі, та озвучили власне розуміння терміну «свідоме споживання».


 

АНАСТАСІЯ ВОЛОКІТА,
піар-менеджерка Сomic Con Ukraine, Білі Ночі, Фіолет, Сloudless:


Ви не купуєте речі в магазинах.  Яким чином вони у вас з’являються?

Так, я дуже не люблю мас-маркет і одяг на один сезон, що у 3 рази дорожчий за його дійсний прайс. Скільки б я не намагалась піти в якийсь ТРЦ і купити щось, що б мені здалося особливим, через годину-дві я втомлююсь і виходжу звідти морально порожня. Інша справа — стокові магазини та секонд-хенди. Там можна годинами розважатися і за 3 копійки знайти скарб. Ще з підліткового віку ми з друзями-музикантами відшукували фірмовий одяг, який би краще за все відображав нашу індивідуальність. У студентські часи ми займали чергу у день привозу за 2 години до відкриття, аби тільки знайти щось круте, якого ні в кого немає.

Наразі я також люблю підтримувати музикантів і купувати їхній мерч або ж відбирати у хлопців музичні футболки та їх доношувати. Декілька років тому я створила проєкт «Речі музикантів», де заради благодійності продавалися не потрібні артистам, однак дуже потрібні шанувальникам речі кумирів. А потім одна моя родичка захопилася печворком. Ми звозили їй будь-які непотрібні речі, а вона робила з них домашній текстиль: від фартухів та прихваток до ігрових ковдр для розвитку дітей і килимків для тварин.

Чому так? Що спонукало відмовитися від надмірного споживання?

З дитинства мама шила чи в‘язала мені одяг, який був не схожий ні на чий інший. Вона прищепила мені любов до якісних речей і показала, що краще мати один улюблений костюм, аніж кілька таких, як у всіх, з базару.

Більш дорослою я усвідомила, якої величезної шкоди для екології завдає виробництво мас-маркету, як багато потрібно ресурсу Землі для цього. Мені просто не все одно, що ми після себе залишимо нащадкам. Вода на планеті з кожним днем стає все дорожчою, чиста вода закінчується, а на виробництво однієї футболки потрібно 2,5 тонни води! Це боляче. Я точно можу відмовитись від того, щоб повністю змінювати гардероб раз на сезон.

З чого наразі складається ваш гардероб?

За кілька років роботи та дружби з українськими артистами та дизайнерами моя шафа на 30 процентів сповнилась унікальними дизайнерськими речами. Більшість з них створена саме на мене моєю подругою Вікторією Литвиненко. Наприклад, у мене є сумка, яка була перероблена із замшевого чобота.

Також маю близько 20 футболок — це мерч українських артистів. А все інше — одяг з Ласка, Humana чи стокового магазину Red. Кілька речей вже навіть отримали третє життя: це кашеміровий светр з Humana за 150 гривень, якому вже 5 років, але він досі виглядає добре, бо якісний. Після того, як його трохи покусала моль, я зашила дірки на спині чорними прямокутними пайетками, і він з простого кардигана перетворився на річ на вихід. А одні джинси я якось на роботі замазала у клей, але потім вишила їх матовими пайетками і носила, поки не протерлись. Наразі з усіх моїх старих джинсів, порізаних на стрічки, в мене на балконі лежить неймовірно стильний в’язаний килим.

Розкажіть історію про подаровану чи знайдену на секонді річ, що вам найбільше дорога.

Напевно, це дитячий комбінезон Rolling Stones за 12 гривень, який вже носить моя племінниця, та перша іграшка Кайл з улюбленого мульту South Park, придбана за 5 гривень. Після неї я зібрала повну колекцію від South Park: всіх персонажів, постіль для дитячої кімнати, краватку, домашні капці та штору.



МАРІЯ КУЛІКОВА,
менеджерка гурту Pianoбой:


Ви не купуєте речі в магазинах. Яким чином вони у вас з’являються?

Це не зовсім так. Я купую речі в магазинах, але роблю це вкрай рідко. Найчастіше купую речі на різних барахолках/секондах: Кураж, Шафа, Шота-у-Ашота, Лісова. Плюс у нашому колі подружок прийнято робити розбір сезонного гардеробу і ділитися тим, що ти ні разу не одягнув. Тому що з імовірністю 90% ти не одягнеш це більше ніколи.

Чому так? Що спонукало відмовитися від надмірного споживання?

Перше, що підштовхнуло мене вдягатися на секондах і блошиних ринках, це бажання зберегти свою індивідуальність та несхожість. Друге — бажання скоротити кількість шкоди, що завдається планеті особисто мною. Я намагаюся сортувати сміття і скорочувати споживання. Вважаю, що це той самий мінімум, який я можу поки що робити для природи. Третє — економія. Я не розумію, навіщо купувати плаття сумнівної якості в магазині за 800-1500 гривень, якщо я можу витратити годину свого часу та придбати гарну вінтажну сукню за 50-300 гривень.

З чого наразі складається ваш гардероб?

Зараз мій гардероб — це 80% б/у і 20% улюблених якісних речей (COS, & Other Stories, Adidas, Nike), куплених у стокових магазинах. Нові речі — це здебільшого верхній одяг, кросівки (вони мають бути на віки, щоб не міняти кожен сезон) і, звичайно, нижню білизну. Хоча зараз у мене в шафі з нового верхнього одягу тільки одне пальто, один зимовий пуховик і все.

Розкажіть історію про подаровану чи знайдену на барахолці річ, що вам дорога.

У мене таких багато. Найбільше люблю купувати на Куражі та блошиних ринках, де можу особисто поспілкуватися з продавцем. Це окреме задоволення, коли ти купуєш не просто річ, а ще й її історію. Найчастіше це трапляється з аксесуарами або посудом. Я, наприклад, колекціоную вінтажні чарки. Купую вже не тільки я, але й мої друзі. Вони привозять їх з різних країн. Моя улюблена чарка в колекції — найбільш кривенька і непоказна. Купила її в бабусі на Староконці кілька років тому. Це була улюблена чарка її тата. Він брав чарку з собою на війну і повернувся додому разом із нею. Ось така офіцерська бойова чарка.


 

ЗЛАТА ГНАТЮК,
психотерапевтка:


Яким чином у вас з’являються речі?

Усі речі, які в мене є, все одно або куплені мною, або кимось подаровані і куплені тими, хто подарував. Речима, що я маю, я користуюсь досить довго, докуповуючи раз на рік тільки 2-4 предмети гардеробу. Минулого року це були, наприклад, сукня і кеди. Цього року я попрощалась з пальто і двома парами джинсів, а значить восени треба буде щось пошукати.

Чому так? Що спонукало відмовитися від надмірного споживання?

Для мене смисл переходу на осмислене споживання — не в тому, щоб не купувати зовсім нічого нового, а про те, щоб не купувати непотрібного.

Першим поштовхом стало те, що під час чергового переїзду, яких за останні три роки було 4, я знайшла гору одягу з бирками та етикетками, який я купила зі знижкою, але жодного разу так і не вдягла. Бо крім знижки нічого привабливого там не було. І це все на тлі купи речей, з яких насправді носиш декілька. Так я відмовилась від імпульсивного шопінгу, який зазвичай ставався у подорожах.

Другим кроком стало розгрібання завалів одягу, який уже був. З’явилась ідея мати лише дві валізи з одягом — на холодну та теплу пори року. Наразі їх дві + одна зі взуттям.

Навіть якщо одним оком глянути на речі в шафі, то одразу можна побачити, що ви купили через необхідність, а що — просто так чи в моменти, коли просто хотілось себе втішити. І якщо зрозуміти, як пофіксити свій настрій без шопінгу, як і без, наприклад, шоколадки, то і потреба у ньому відпаде. Так я перестала реагувати на знижки.

З чого наразі складається ваш гардероб?

Зараз мій гардероб складається тільки з тих речей, які я справді люблю і які мені підходять. Їх по 37-40 на один сезон (не враховуючи білизни і спортивного одягу). Це якісні речі з хороших матеріалів, якими можна користуватися не один рік. Так я перестала купувати мас-маркет, який служить один сезон, а потім стає непридатним.

Після того, як річ набридає чи закінчується її термін, їй теж можна подарувати друге життя — віддати тим, кому вона знадобиться, чи здати на переробку.

Наявні речі набриднути не встигають. Але навіть коли думаю про те, чим цей одяг можна було б замінити, то розумію, що це будуть по суті ті самі речі, які в мене зараз є. Якщо черевики, то знову Timberland, а рюкзак — Fjallraven.

Нам потрібно набагато менше, ніж нам здається (особливо помітно це стало в період карантину, хах). Кожна річ має бути продовженням тебе, а не навпаки.

Розкажіть історію про подаровану чи знайдену на секонді чи барахолці річ, що вам найбільше дорога.

Найбільш дорога мені річ у гардеробі — це вінтажна шкіряна куртка, куплена на паризькому секонді і подарована мені подругою. З-середини підкладка була пошкоджена від тривалого лежання, та й від віку самої куртки, але зовні вона просто ідеальна. Тому після реставрації це та річ, з якою я не розлучаюся з травня по жовтень.

Нагадаємо, що ми ділилися історіями киян, які підтримують свідоме споживання та сортують сміття.

Відгуки 0

Залиште свій відгук