Колумбійський доброволець та волонтерка з Польщі: київська історія міжнародного кохання

Після 24 лютого життя простих українців змінилися раз і назавжди. Але чи замислювалися Ви про життя тисяч іноземців, які попри небезпеку і невідомість, покинули свої рідні домівки і вирушили у країну степів і териконів, щоби боротися за нашу і вашу свободу? 

Як склалися їхні життя згодом - розглянемо на прикладі незвичайної колумбійсько-польської родини, створеної добровольцем та волонтеркою у серці України - Києві у надскладний час. 

Як все починалося

Історія Анни

Анна народилася у Варшаві, де жила з батьками та закінчила Варшавський університет у 2020 році. Вона працювала у сфері менеджменту, а у вільний від роботи та навчання час любила співати. Однак у Анни з дитинства була ще одна важлива справа - порятунок тварин. Ще змалечку вона намагалася нагодувати кожне кошеня та врятувати пташок від інших тварин і неуважних людей. Згодом, саме ця небайдужість стала доленосним поштовхом до переїзду в Україну і створення міцної та щасливої родини з майбутнім чоловіком Хуаном. 

“Перші дні після початку війни мені важко було виходити з кімнати та навіть їсти. Це був величезний шок. Все життя я намагалася співчувати та допомагати навіть найменшій істоті, хіба я могла залишитися осторонь, коли на моїх очах у сусідній країні гинуть тисячі людей?

Ще на початку березня я зібрала речі і, не сказавши батькам, поїхала туди, куди вело мене моє серце. Спочатку допомогала біженцям на кордоні, а згодом переїхала у Київ, де стала волонтеркою одного зі столичних благодійних фондів”, - ділиться спогадами про перші місяці війни Анна. 

Історія Хуана 

Хуан народився у місті Йопаль у Колумбії, натомість після школи та обов’язкової строкової служби переїхав у столицю країни - Боготу. Там він заснував свій бізнес у сфері юриспруденції. 

“Навесні 2022 року новин про Україну у моєму інформаційному полі майже не було. Ближче до літа я став все частіше трапляти на пости знайомих зі служби, які швидше за мене наважилися на цей небезпечний крок. Я багато спілкувався з ними і, згодом, вирішив, що також не можу залишитися байдужим. Я почав шукати інформацію про те, як потрапити в Україну”, - згадує Хуан.

Офіційних статистичних даних щодо колумбійців в ЗСУ, на жаль, досі немає, але точно відомо, що колумбійських добровольців чи не найбільше серед усіх інших в українській армії. 

Перші кроки 

“Ми познайомилися випадково на сайті знайомств. Тоді я вже планував поїздку в Київ і хотів знайти однодумців, щоб швидше адаптуватися по приїзду. Якщо чесно… я шукав скоріше своїх земляків, які вже пройшли процес рекрутингу в ЗСУ, але натрапив на профіль Анни і не зміг пройти повз”, - ділиться Хуан.

“Це було дуже смішно. Він так хвилювався, що написав мені польською мовою через перекладач, але з дуже смішними помилками”, - розповідає Анна. 

Після приїзду Хуана у Київ, він мав кілька вільних тижнів під час розгляду документів, тому одразу запропонував Анні зустріч на київському Подолі. 

З кожною новою зустріччю та розмовою їхнє кохання і захопленість одне одним розпалювалася все сильніше і, згодом, вони навіть встигли пожити разом перед відбуттям Хуана на фронт. 

Спільна ціль єднає серця 

Хуана і Анну, на перший погляд таких різних, а з часом найближчих людей, в першу чергу об’єднали самопожертва і співчуття іншим. Саме ці якості допомогли їм знайти одне одного у цей важкий час і стати щасливими, незважаючи на всі довколишні обставини. 

“Наші життєві шляхи, виховання, культура - такі різні. Думаю, ми би не познайомилися за жодних інших обставин, це був єдиний такий шанс. Завдяки коханій я вже не почувався самотнім у новій країні серед інших людей, а також отримав додаткову мотивацію продовжувати свій шлях на фронт - тепер мені вже було кого захищати”, - каже Хуан. 

Чи можу я знайти свою долю в інтернеті

За даними Business of Apps, станом на 2023 рік загалом у світі онлайн-застосунками для знайомств користуються 349,3 млн людей, щороку кількість користувачів збільшується.

В Україні за останні півтора роки також зріс попит на онлайн знайомства:

Крім цього, важливо зауважити, що найбільший приріст відбувався, звісно ж, у столиці України, а кожен шостий українець зміг знайти своє кохання на сайті знайомств: 

Тож немає нічого неможливого. Якщо вийшло у Хуана та Анни - обов’язково вийде і у Вас. 

Але зараз час повернутися до історії наших героїв. 

Подолати перешкоди 

Першою перешкодою на шляху до порозуміння наших героїв, звісно, стала мова. Спочатку Хуан та Анна намагалися спілкуватися англійською, але з часом зрозуміли, що стосунки нерідною мовою звучать для них штучно, та почали вчити мови одне одного. 

“Ми намагалися спілкуватися за допомогою гугл-перекладача, але він часто не міг передати наші емоції та робив багато помилок, що заважало у спілкуванні. Тоді я вирішила почати вчити рідну мову Хуана - іспанську. Я розуміла, що моя волонтерська діяльність дає мені змогу частіше проводити час на самоті та розвиватися. У Хуана після прибуття у Донецьку область часто не було зв’язку, тож йому було значно важче вчити мою мову. Тому я вирішила зробити йому сюрприз і опанувати іспанську мову на базовому рівні до його першої відпустки. Не передати словами його щастя, коли він почув, що я можу звертатися до нього його мовою”, - згадує Анна. 

На жаль, окрім мовного бар’єру на Хуана та Анну чекало нове випробування - посттравматичний розлад, з яким часто стикаються військові. 

“Я завжди буду підтримувати і допомагати своєму чоловікові. Після всього через що ми пройшли разом за ці два роки, я готова на все, аби він тільки був живий та здоровий. І хоча я переживаю за нього, я не можу пропонувати йому піти з армії, бо знаю, що боротьба за свободу - сенс його життя, так само як і мого”, - ділиться Анна. 

Майбутнє не за горами 

Життя Хуана та Анни неодмінно змінилося після 24 лютого, так само, як і життя мільйонів українців. І хоча зараз нелегко - вони продовжують вірити у світле майбутнє. 

“Анна зараз вже чекає на дитину. Я не можу дочекатися, коли вона народиться, і я нарешті зможу обійняти її та свою кохану. Звісно, я переживаю за неї, але попри все ми не плануємо наразі нікуди їхати з України. Тепер це наш дім, тут ми набули все, про що могли тільки мріяти: сенс життя, кохання та сім’ю. Київ став місцем нашої зустрічі, тож я хочу, щоб він залишився місцем нашого кохання та родини. Це точка возз'єднання нашої незвичайної родини. І саме тут ми по-справжньому почуваємо себе вдома”, - розповідає Хуан. 

Бажаємо кожному знайти свою долю за прикладом наших героїв та нарешті не почуватися самотніми. А можливо зараз саме час зареєструватися на сайті, де знайомства у Києві заводять навіть колумбійці, та відшукати своє щастя?