Як відкрити салон краси в Києві: поради від 3 власників
Ринок салонів краси — один із найдинамічніших не тільки в Україні, але й у світі. Якщо у 2017-му експерти оцінювали його в 128 мільярдів доларів, то до 2024-го прогнозують зростання до 190 мільярдів. Чому так, запитаєте ви? Попит на б’юті-послуги очікувано змінюється, однак стабільно зростає. Адже саме в салонах краси люди розслабляються й хоча б кілька годин відпочивають від роботи, суєти та проблем, що очікують їх за стінами закладів. Сьогодні похід на стрижку або манікюр перетворюється на таку собі міні-відпустку.
Салони краси: головні тренди
Що ж змінилося в останні роки в б’юті-тенденціях, а що є непорушним? Найпопулярнішою салонною послугою у всьому світі, як і раніше, лишається стрижка. А ось нових тенденцій з’явилося відразу декілька:
- надання монопослуг.
Відкривається все більше студій, орієнтованих на одну конкретну послугу. Наприклад, корекцію та фарбування брів або виключно манікюр і педикюр.
- експрес- та мобільні формати.
Важко порахувати кількість МАФів, де вас легко підстрижуть за 30 хвилин, і точок експрес-манікюру у великих торгових центрах. І ті, й інші користуються шаленою популярністю.
- б’юті-заклади для певної категорії людей.
Наприклад, дитячі салони краси, де фарбують, укладають та одягають маленьких принцес.
- салони краси з наданням послуг чоловікам.
Серед чоловічої статі вже не є чимось ганебним регулярно ходити на манікюр або стрижку. А салони краси вловили й розвивають цю тенденцію у своїх стінах.
Салони краси: Київ попереду
Безумовно, б’юті-центром і містом, на яке припадає 45 % салонного ринку, залишається Київ. Салон краси, б’юті-студія, nail-студія, brow bar — у столиці не злічити подібних б’юті-закладів.
Ми розпитали власників київських салонів Ноа Кременчуцьку, Нію Нікель і Олександра Біду про те, як вони стартували у сфері краси, які складнощі зустрічали та куди планують рухатися далі.
НОА КРЕМЕНЧУЦЬКА
власниця мережі б’юті-салонів KOKO nail room:
Я досі, здається, не знаю, чи готова я будувати свій бізнес. Але він якось будується. За освітою я психолог. А ось ремесло, яке отримала, — візажист. Це був десь перший курс університету або одинадцятий клас школи, коли я подумала, що добре б мати професію. Таку, щоби хоч би що сталося й куди б ти не поїхав, вона завжди була з тобою. Я почала, у мене добре виходило, а піком шляху як візажиста стало третє місце у Всеукраїнському конкурсі візажистів із боді-арту і стилю. Після цього я переїхала з Дніпра до Києва.
Моя бабуся любила повторювати: «Не я маю фарбувати, а мене мають фарбувати». Думаю, це великий стереотип. Неважливо, ти когось фарбуєш або ж фарбують тебе. Це не впливає на те, яка ти людина й наскільки ти успішний в очах суспільства та власних очах.
5 років тому я прийшла до свого першого партнера і сказала, що в мене є ідея відкрити салон краси. Я виросла в салонах краси, знала, як це працює, і розуміла, що ту пропозицію, яку ми зробимо в KOKO, не надає в Києві ніхто. Це був швидкий сервіс, коли тобі за півтори години роблять манікюр, педикюр, укладання, брови і все інше. Тоді вже з’явилися швидкі недорогі укладання та макіяжі, але з нігтями була проблема.
До цього я відкривала магазини, працювала в Happy Socks. Це шведська, а на сьогодні вже світова панчішно-шкарпеткова компанія, яку відносять до fashion. Саме я привезла їх в Україну і стала дистриб’ютором по всій країні.
Одного разу я прийшла продавати шкарпетки до тоді молодого, однак амбітного дистриб’ютора, який мав портфель брендів Ugg Australia. Вони запросили мене працювати: керувати компанією. Разом із ритейлом я вирішила відкрити свій бізнес, а вже разом зі своїм бізнесом займалася консалтингом і роблю це досі. Однак зараз сфера консалтингу розширилася. Тепер це не тільки ритейл, а ще і б’юті-сфера.
Це був кінець 2014 року, грудень, ішла війна. У п’ятницю ми підписали договір оренди з доларом по 11, у понеділок долар був по 17, у вівторок — по 18, а в наступні тижні — уже по 24. Коли ми закуповували будівельні матеріали, то навіть «Епіцентр» не давав фактичні ціни. Ціни постійно змінювалися. Деякі магазини ставили ціни в доларах. Ось це було складно. У березні до мене підійшов чоловік мого партнера, і сказав, мовляв давай подумаємо, як закритися. Я відповіла, навіщо закриватися, якщо все буде добре.
Головні труднощі були обумовлені часовими рамками, у які ми потрапили. А так — ні більше ні менше, ніж у кожного. Мені непросто говорити про складнощі. У мене особливе сприйняття: я не особливо чутлива до зовнішніх труднощів.
Моя мінімальна оцінка — це оцінка вартості ремонту приміщення. Відповідно, вихідні дані — квадратура, якість приміщення, яке ви берете, й оренда. Якщо ви відкриваєте б’юті-кіоск у торговому центрі, то це 3–5–7–10 тисяч доларів. Залежно від району й обладнання. Якщо ж ви відкриваєте салон, то це від 20 до 40 тисяч. Знову ж таки залежно від сегменту й того, скільки ви вкладете в ремонт і матеріали. Я вважаю за краще в стіни не вкладати. Найбільш важливі обладнання, матеріали та зручність клієнта. Мені подобається відкривати класні, яскраві та нестандартні салони і, я сподіваюся, у мене це добре виходить.
Приміщення, як ми знаємо, це 50 відсотків успіху. Перший салон КОКО розташований на вулиці Хорива, там два поверхи й дуже активне місце. Майже за 5 років поруч з’явилося безліч красивих ресторанів та кав’ярень.
Було в нас було два поганих приміщення: напівпідвал на Михайлівській, який ми закрили і вирішили, що в напівпідвал ніколи не підемо. Точніше я вже більше не піду. Ми з партнером розлучилися після 3 років спільної роботи. Вона не хотіла розвиватися, а я хотіла. Класична історія, яка навчила тому, що партнерство — не моя форма ведення бізнесу. Хоча я завжди прагну до партнерства, наприклад, у стосунках.
Потім я вже самостійно вибрала приміщення на Великій Васильківській навпроти бізнес-центру «Торонто-Київ», поряд із костелом. Це теж був перший поверх, і я теж його закрила. Тому що цоколь, тому що складно працювати й на розкрутку йде більше часу. Люди не хочуть іти під землю.
Також дуже важливі умови, на яких ти підписуєш договір оренди, й орендодавець, з яким ти будеш комунікувати. Саме з орендодавцем потрібно вибудовувати хороші партнерські відносини.
Від розумових здібностей власника бізнесу і від зусиль, які він вкладає. А вже потім — від договірних умов із майстрами та вартості закупівлі. Рентабельність — це ж прості дуже цифри. Відповідно, є формули, за якими вибудовуються всі витрати в загальній системі прибутковості. Від того, перевищуєте ви одні й ті самі показники або не перевищуєте, залежить рентабельність. Усе дуже просто: є відсоткове співвідношення оборот-витрата. Ось вам рентабельність.
Важко шукати професіоналів. Крапка. У сфері краси, у сфері IT, у сфері журналістики… З професіоналами складно. Хоч я вважаю, що якість індустрії та якість фахівців сильно підвищилися. Добре було б, аби якість людських відносин на роботі теж підвищилася. Але це шлях, яким ми йдемо. Шлях клієнтського сервісу.
Раніше будь-які прояви щодо клієнтської турботи сприймалися майстрами як особиста неповага. Наприклад, 4 роки тому майстер говорив: «Я що вам хірург, щоб одягати рукавички!». Зараз повага майстрів до себе стало вище. Якби ще навчилися поважати власників бізнесу та клієнта, то взагалі було клас. Сфера краси непроста. Є багато моментів, але їх не більше й не менше, ніж в іншій сфері.
Інстаграм, Фейсбук, зовнішня реклама у вигляді листівок. Раніше ми використовували обклеювання красивими плакатами, але їх почали безжалісно знімати. Зараз акуратно поширюємо секретні QR-коди.
Люди приходять у салон, радять нас іншим. Дуже важлива вітрина. До нас часто ходять артисти, вони дякують салону через соціальні мережі. Google, SEO… Ніяких секретів немає. Просто має бути комплексний і постійний аналіз різних каналів. Важливий розумний підхід до всього. У тому числі й до каналів просування.
Ми — про простоту життя, про послугу і про чесну ціну, а не про атмосферу.
КОКО — місце для всіх. До нас подобається приходити, бо все через любов, а не за запитом.
Я б хотіла повернутися до продажу франшизи. У нас є кілька позитивних дослідів продажу.
А в подальшому хочу відкрити інший великий салон, який би спеціалізувався на волоссі. Це напрямок, який мені дуже цікавий. Там є гроші. Я вже зрозуміла, як працювати з монопродуктом — нігтями. Зараз хочу зробити такий самий знаковий проєкт, але вже пов’язаний із волоссям. І, як уже говорила, планую сконцентруватися на продажу франшизи. Хто хоче стати володарем своєї міні б’юті-імперії, звертайтеся!
НІЯ НІКЕЛЬ
співвласниця студії краси Priton Krasoty:
Насправді бажання було завжди, але не було можливості. Мій перший бізнес виявився невдалим. Це була частка в Keller bar. Я була дуже юна, партнери на той час (зараз клуб належить іншим людям, справжнім профі та неймовірним фахівцям) наробили боргів, і я з цим не впоралася. Втратила 3000 доларів. Це під час курсу 8 і ЗП 6000 гривень на місяць. Було дуже боляче, я довго віддавала борги й після цього довго боялася починати. Потім познайомилася з Катею (це мій партнер у «Притоні Краси») і вирішила, що з нею готова хоч у вогонь, хоч в ополонку.
Я змінила близько 8 професій: від директора логістичного відділу до відеопродюсера та PR-ника. PR-ом я займаюся й досі, до речі.
Як я розумію, не дуже складно, але ми відразу почали працювати з юристом і все робити через нього. Ще назву не придумали й місце не знайшли, а юрист уже все оформлював і працював над ліцензіями та іншими документами.
- Нечесні власники приміщень. З усіма були якісь проблеми й питання, крім останніх орендодавців.
- Прогнозований попит і сезонність.
- Перші звільнення працівників: це дуже складно й боляче.
- Не налагоджена система обслуговування. Від цього — рідкісні, але неприємні ситуації з гостями студії.
- Складність розрахунку фінансового плану.
Ми починали із 6 тисяч доларів. Зараз думаю, що це 8 тисяч, не більше.
- Крісла клієнтів.
- Мийки для волосся.
- Дзеркала.
- Підставки для ніг.
- Фени та праски.
- Машинка для стрижки.
- Стелажі.
- Комп’ютер і колонки.
- Світло.
- Барвники та інші склади.
- Витратні матеріали (пеньюари, рушники та ін.).
Ми вибирали за такими параметрами:
- центр біля метро;
- бюджет до 10 тисяч грн;
- гаряча вода і впевнена проводка;
- вивід води в зал;
- мінімальні вкладення в ремонт.
Труднощів із пошуком не було. Перше приміщення було знайдено за тиждень.
- якості майстрів і послуг;
- активності дирекції й самих майстрів;
- правильного співвідношення матеріалів для роботи й ціни послуг;
- кількості клієнтів;
- сезонності.
Дуже. Насправді ми буквально зараз вийшли на ідеальну команду. Усі 4 роки вчилися й розуміли, як це робити.
Не зупиняти навчання й розвиток своїх здібностей. Найгірше, що може бути, — це майстер без амбіцій і бажання розвиватися і творити.
У кого як. У когось — відсоток, у когось — ставка. Наша система оплати — ставки за фарбування плюс бонуси за складність роботи і продажі.
Ми не працюємо на потік. Наша мета — не рубити гроші, а створювати шедеври. Наші майстри — насамперед друзі. Ми не відпускаємо гостей, поки вони не скажуть, що щасливі й задоволені результатом.
Ми не знаємо. Якщо чесно, ми не орієнтуємося на гонитву з кимось, ми орієнтуємося на наших гостей та їхніх друзів. Щоби їм подобалося і вони хотіли ходити до нас.
Фейсбук, Інстаграм, сайт, статті в ЗМІ. Зараз думаємо щодо TikTok.
У майбутньому хочемо відкрити студію в Берліні, а зараз запускаємо свою лінію косметики.
ОЛЕКСАНДР БІДА
засновник андеграунд-арт-салону перукарських послуг BIDA Hair Project:
Бажання прийшло випадково, коли я перестав працювати в салоні й почав стригти на дому. Тоді один із моїх товаришів запропонував узяти в оренду невелику перукарню недалеко від Центрального автовокзалу в Голосієво. Вона називалася TRASH і незабаром стала культовим місцем. Там висів велосипед догори ногами, на якому продавалися сумки, була галерея картин, а на 13 квадратних метрах іноді тусувалося до 10 осіб. Водночас ми і стригли, і випивали, і навіть курили кальян. Коли все це стало набирати обертів, прийшло розуміння, що необхідно розширюватися й будувати щось правильне, концептуальне, уже підходяще для того ком’юніті, яке в нас збиралося. Так я вирішив створити BIDA Hair Project.
Я завжди був перукарем. Крім того, що в школі працював слюсарем і лагодив у гаражі моторолери та мотоцикли, а ще займався будівництвом і був клоуном у піцерії.
Перша й основна складність — те, що в мене не було ніякої освіти в плані побудови бізнесу, фінансів і всього іншого. Усе це повністю відбувалося на інтуїтивному рівні. Перші півроку майже не велися ніякі звітності. Було складно й незрозуміло, що робити. До того ж сформована команда з часом розпалася, поступово будувалася нова.
Для людини творчої рахувати гроші максимально складно. Потрібно наймати фахівця, який буде цим займатися, а не намагатися робити самому.
Мінімальну суму назвати складно. Можна побудувати дешевий салон десь на райончику на кшталт моєї першої перукарні. Двадцяти квадратних метрів достатньо, щоби поставити 2 крісла й мийку і вже приймати людей. Так можна й у тисяч 5 доларів вкластися. Щоби відкрити концептуальний салон із хорошими меблями і прийнятним ремонтом, доведеться викласти не менше 10 тисяч доларів.
Обладнання — це щонайменше мийка та перукарські крісла, якщо ви відкриваєте салон тільки з перукарськими послугами. Якщо ж брати більш широкий перелік послуг стандартних салонів краси з манікюром, косметологією та іншим, тоді потрібні окремі кімнати та крісла для косметологів, стільці, лампи і світло для манікюру й купа всяких дрібниць. Сьогодні набирають більших обертів моносалони з одним певним напрямком. Так, безумовно, манікюр непогано мати разом із перукарськими послугами, але тоді фокус уваги розсіюється і вже складніше зібрати команду.
Мені потрібно було приміщення одним великим плейсом. Я не хотів окремих зон і поділу людей: коли клієнти очікують в одній кімнаті, випивають у другій, курять у четвертій, стрижуться в п’ятій, а миють голову в шостій. Так часто роблять в інших салонах. Ми шукали приміщення, де б усе було однією великою залою, щоби люди змогли спілкуватися одне з одним, перебуваючи в будь-якому процесі. Це було складно, адже здебільшогор усі приміщення поділені на кімнати й необхідно робити перепланування. Плюс ми шукали приміщення в центрі, та ще й підвальне, а одна з труднощів підвальних приміщень — каналізація. Найчастіше її немає, і необхідно ставити додатковий насос. Ми довго намагалися знайти приміщення з людською каналізацією. Але в підсумку я здався й погодився поставити насос.
Насамперед — від команди. Важливо зібрати команду, яка буде рухатися до однієї мети й бажати працювати не для того, щоби тільки заробити грошей, а щоби зробити якісну послугу.
У наш час це досить складно. Сьогодні всі хочуть заробляти багато і працювати мало. А після карантину ще і стала поширюватися робота на дому. До того ж зараз з’являється багато коворкінгів-перукарень. Люди набивають собі клієнтуру та йдуть туди. Тому я вважаю, що рентабельність за будь-яких обставин залежить від команди.
Важко знайти майстра, який направду професіонал. Тому що всі професіонали вже закріплені в салоні, де їм дали хороші умови, і не хочуть звідти іти. Або працюють самі на себе, створюють команди й намагаються відкрити свій бізнес.
Здебільшого салони працюють із майстрами на відсоткових умовах. Скрізь різні домовленості. У кожного майстра свої відсоткові ставки залежно від часу його роботи, того, що може запропонувати салон, на яких умовах працює салон, які ціни в салоні та ін.
Для майстрів важливо, аби в салонах надавали навчання, була можливість розвиватися і творити. Щоби їх у жодному разі не замикали в рамки й дозволяли їм рухатися в тому напрямку, у якому вони хочуть. Якщо ваші з майстром напрямки збігаються, тоді всі щасливі й рентабельність вашого бізнесу зростає.
Ми кардинально відрізняємося від конкурентів. Тому що BIDA Hair Project — абсолютно не стандартний салон. У нас немає вивіски: ми розташовані приховано, як спікізі бари. BIDA Hair Project — така сама спікізі перукарня, яку можна знайти тільки за допомогою дзвінка. Дізнаються про нас тільки від людей, які тут були раніше, або з реклами в соціальних мережах. Ми — насамперед на благо людства, а не для заробітку грошей. Цим ми і відрізняємося.
Раніше я говорив, що конкуренція в Києві зростає з кожним роком. Зараз мені здається — з кожним тижнем. Цей потік трохи призупинив карантин, але, я думаю, ненадовго. Колись було модно бути діджеєм або фотографом, зараз модно бути перукарем, а ще більше — барбером. Сьогодні кожен третій-четвертий — це барбер, і, як не крути, вони складають нам велику конкуренцію. Тому що салони часто відкриваються просто в будинку твоїх постійних клієнтів, рано чи пізно йому стане незручно приїжджати до тебе на заданий час, і він просто спуститься на ліфті у своєму будинку і сходить туди.
Це блогери й так звані лідери думок, а також Google-реклама. Люди, як і раніше, шукають, де постригтися в Гуглі, і ваш рейтинг у Гуглі допомагає залучити нових клієнтів. Плюс існують сотні майданчиків, на яких можна розміщувати свою рекламу на умовах, які ці майданчики пропонують.
У наших планах — школа і відкриття щонайменше одного місця на лівому березі. Звичайно, хочеться ще відкритися в Одесі, Львові та інших країнах.
Нагадаємо, що раніше ми розповідали про барбершопи столиці, у які ми радимо записатися.
