Етнографічний комплекс «Українське село»

За тридцять кілометрів від Києва, у селі Бузова Києво-Святошинського району, розташований етнографічний парк-музей «Українське село». Цей парк-музей — це цілий комплекс, що займає досить велику, але водночас компактну територію, оформлену в традиціях української культури XIX століття.

«Українське село» чітко поділене на три зони.

Перша зона — церковна, з діючим храмом Святого Димитрія Солунського. Саме з цього храму й розпочалося будівництво всього комплексу. Коли потрапляєш усередину церкви, дивуєшся: зовні невелика, вона несподівано виявляється всередині високою й просторою. Золотисті стіни, іконостас та обрамлення вікон виконані з клена — дерева твердого, немов метал. За церквою розташована парафіяльна школа. Неподалік знаходиться грот Ікони Божої Матері «Животворне джерело». Мозаїчна ікона зі смальти вражає: дивовижна різьба по каменю та облицювання натуральним каменем.

Друга зона комплексу — етнографічний музей. Головними пам’ятками музею є хати шести історико-культурних регіонів України: Поділля, Середня Наддніпрянщина, Слобожанщина, Полісся, Карпати та Південь. Усі старовинні хати можна оглянути як зовні, так і всередині. А доповнити ефект «подорожі в часі» допомагають доглядачки хат, які сидять біля входів, одягнені у відповідні костюми.

Особливо цікава подільська хата, в якій у сінях під дахом зберігаються господарський інвентар та інструменти. Кімнати прикрашені яскравими візерунками-витинанками, що символізують любов і пам’ять про предків. У червоному куті хати — ікони, оздоблені рушниками. На полицях — дивовижна кераміка. На лавках — знаряддя для хатньої роботи та самоткані килими.

У хаті з півдня України зібрана унікальна колекція інструментів для польових робіт. Тут є ярмо для волів, терези, колекція гирок для зважування. Хата збудована з глини, а товщина її стін унизу сягає одного метра, що створює особливий природний мікроклімат.
Поруч із хатами розташовані клуні, курники, дровники, шопи для зберігання сіна, хлібопекарня, ґуральня, кузня та гончарня.

Фахівці шукали споруди, типові для різних регіонів України, розбирали їх, перевозили під Київ і відбудовували наново. Усі дахи — нові, і лише хата під черепицею є винятком: вона накрита старою автентичною керамікою. Цей музей — не бездушні експонати, а живий хутірець, у якому є мешканці (персонал), живуть тварини й птахи, висаджуються рослини та збирається врожай.

В етнографічному парку-музеї регулярно проводяться виставки сучасних майстринь і ремісників, різноманітні етносвята та фестивалі за участю фольклорних колективів, майстер-класи з народних ремесел.

Наприклад, охочі взяти участь у майстер-класі з самогоноваріння мають записатися заздалегідь, адже ці заняття дуже популярні!

Народні майстри, які працюють у кузні, також можуть навчити свого ремесла.
Біля гончарного круга завжди черга дітей, які мріють потрапити на індивідуальний майстер-клас з гончарства.

Тут також розташовані готель, колиба та сувенірний магазин із різноманітними виробами з натуральних матеріалів. Це вже третя зона етнокомплексу.

Посеред території — невелике романтичне озеро з плавучими рослинами та очеретом, з рибками й качками. На глибині плавають метрові представники чотирьох різних видів осетрових. Усюди багато альтанок, лавок, столиків, будиночків із мангалами та рукомийниками, а одна альтанка розташована майже в центрі озера.

Спеціально для дітей на території «Українського села» облаштовані дитячі майданчики та невеликий зоопарк із козами, поросятами, вівцями, кроликами й домашньою птицею. Особливо дітей тішить можливість погодувати всіх цих тварин.

За відсутності власного автомобіля найзручніше дістатися до «Українського села» рейсовим автобусом від київської станції метро «Святошин».

Також це одне з популярних місць Києва для купання на Водохреща 19 січня.