The Bachs & Vivaldi

У назві «The Bachs & Vivaldi» одразу помітно множину прізвища, що є важливою для програми. Йоганн Себастьян і Карл Філіпп Емануель — батько і син, між якими пролягла ціла епоха: пізнє бароко поступилося місцем раннньому класицизму. Вівальді тут — третій голос, який не належить до славнозвісної родини, але який є повноправним учасником цієї музичної розмови.

Зв'язок між цими композиторами цілком конкретний. Йоганн Себастьян власноруч переписував і аранжував концерти Вівальді, а Карл Філіпп Емануель виростав у домі, де Вівальді звучав як навчальний матеріал. Симфонію WQ 182, що прозвучить у програмі, замовив барон ван Світен із прямою вказівкою «дати собі повну волю, не зважаючи на труднощі виконання».

Серед творів у програмі також Бранденбурзький концерт № 6, один із найнезвичніших у всьому циклі. Він єдиний серед шести, де немає скрипок — провідну роль тут грають два альти. За однією з версій, Бах взяв собі альтову партію, а його кетенський роботодавець, князь Леопольд, грав на віолі да ґамба — тобто виявився в партії бассо континуо. Концерт, у якому «нижчий» інструмент виходить на перший план, — це дуже по-бахівськи.