Тартюф

П’єса-скандал вже від часу появи. Її дозволили лише в третій редакції, коли Мольєр «зняв» з антигероя рясу, замаскував гострі кути своїм майстерним словом. Але ж лише довершенішою стала сатира на ницість світу цього, що від часів Мольєра точно не змінився у кращий бік.

Умілі лестощі привели загадкового чужинця в дім месьє Оргона. Й швидко став він керувати долями й настроєм сім’ї. От вже донька має змінити кавалера, а спадок весь знайти нового власника. Фінал блискучої комедії відомий, та не лише за ним приходять глядачі вже 350 років дивитися цю п’єсу.

Тартюф для нас – не релігійний демон, що за побожністю ховає хтиві рухи й хижі наміри. Красивим слово володіти, улесливо замилювати очі, брехати ствердно і не червоніти, клястися у дружбі й за гріш продати, і палко, і корисливо любити – сьогодні ми впізнаємо успішних і не дуже тартюфів серед нас. Хтось знайде їх у владі, хтось – у своїх працівників штаті. Все краще ніж в сім’ї, або ще гірше – у своїй власній голові.