Публічна дискусія «Кавова традиція в Україні. Історія та соціальний контекст»

У 2016 р. у Камʼянці-Подільському розпочались археологічні дослідження, в результаті яких на площі Польський ринок виявили залишки однієї із десяти «найпівнічніших» османських кав’ярень, що працювали в місті у часи «турецького панування» (1672‒1699 рр.). Знайдені під час розкопок залишки порцелянового посуду турецької, іранської та китайської роботи, а також люльки й інші повсякденні речі, наочно продемонстрували багате різноманіття у побуті поціновувачів кави, що жили на Поділлі майже 350 років тому.
Культура споживання кави почала формуватися на українських теренах щонайменше із кінця 16 ст., на що, безперечно, вплинула поява кав’ярень в Османській імперії та Кримському ханстві. Дуже швидко цей заморський напій здобув велику популярність у турецькому й кримськотатарському побуті, палацовій культурі й народних звичаях, ставши невід’ємною частиною культури гостинності, символом добробуту та навіть елементом дипломатичного етикету. У наступні кілька століть саме кав’ярні сприймались як атрибут цивілізованості міста, виконуючи роль жвавих осередків суспільного життя, де обмінювалися новинами, слухали музику, розповідали про подорожі, залагоджували комерційні справи або ж займались громадською чи благодійною діяльністю.

Саме через османські та ханські володіння в Криму й Причорномор’ї культура споживання кави поширилася в інші регіони сучасної України, а також до Центральної та Східної Європи. Зокрема, у середовище козацької старшини, духовенства та шляхти. Про любов до кави гетьманів Богдана Хмельницького, Івана Виговського чи інших українських можновладців другої половини 17 ст. нині добре відомо завдяки згадкам сучасників та працям українських дослідників.

7 лютого 2026 року о 15.00 запрошуємо долучитися до публічної дискусії у Національному музеї історії України, присвяченій кавовій культурі на українських землях. У колі дослідників та експертів ми обговоримо історію та соціальний контекст кавової традиції; дізнаємось у чому полягав культурний феномен тогочасної кав’ярні; з’ясуємо яким чином кава стала невід’ємним атрибутом повсякденності української еліти; і, нарешті, яким чином культура вживання кави визначала приналежність до певної спільноти.

Учасники події:

Павло Нечитайло – кандидат історичних наук, археолог, поет, письменник, старший науковий співробітник ДП «НДЦ «ОАСУ» Інституту археології НАН України. Автор двотомного видання «Османська кав’ярня в Кам’янець-Подільському».

Олексій Сокирко – доктор історичних наук, доцент історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, автор книги «Кулінарна мандрівка в Гетьманщину».

Максим Яременко – доктор історичних наук, старший науковий співробітник Національного музею історії України, завідувач кафедри історії Національного університету «Києво-Могилянська академія», автор праць з повсякденного життя православного духовенства в Україні у 18 ст.
Есма Аджієва ‒ голова ГО «Алєм», експертка з охорони нематеріальної культурної спадщини кримських татар, упорядниця облікової картки «Кавова традиція кримських татар» ‒ елементу нематеріальної культурної спадщини України.

Модератор:

Олексій Савченко ‒ кандидат історичних наук, заступник генерального директора з наукової роботи НМІУ, співавтор видання «Спадщина. Miras. The Heritage» про культуру кримських татар.

Телефон для довідок: +38 (044) 278 48 64 або 093 855 61 16 (вайбер, телеграм)