Дон Жуан

«Дон Жуан» – це опера, яка водночас захоплює красою музики, розважає яскравими сценами та ставить незручні запитання, залишаючи по собі сильний емоційний післясмак і відчуття внутрішнього пошуку.

У виставі-опері «Дон Жуан» відомий герой постає не просто зухвалим спокусником. Його історія – точне відображення суспільства, яке багато говорить і водночас уникає рішучих дій. Це світ, що охоче засуджує зло, але часто мириться з ним, ховаючись за сумнівами, ваганнями й нескінченними роздумами про міру завданої шкоди.

Вже з перших акордів потужної увертюри музика захоплює слухача і не відпускає до фінальної ноти. Композитор створює яскраву, живу галерею персонажів, кожен з яких має виразний характер і просуває власну правду. На сцені розкриваються образи романтичного й відданого Дона Оттавіо, шляхетної Донни Анни, пристрасної й емоційної Донни Ельвіри, чесних і безпосередніх Церліни та Мазетто. Поруч із ними – невгамовний, іронічний Дон Жуан, сповнений життєвої енергії, та його кмітливий слуга Лепорелло.

У цій інтерпретації Дон Жуан стає радше не головним рушієм подій, а їхнім віддзеркаленням. Через його вчинки та дії оголюється страх оточення взяти на себе відповідальність, поставити остаточну крапку, розірвати замкнене коло бездіяльності. Образ головного героя постає як символ спільної відмови діяти тоді, коли це справді необхідно.