ART 14: Григорій Довженко. Світ орнаментів

Григорій Довженко
Світ орнаментів.
Експозиція до 120-річчя художника.

Галерея ART 14 представляє виставку графічних творів, ескізів до монументальних робіт і рідкісних світлин Григорія Овксентійовича Довженка (1899-1980).
Творчість Григорія Довженка відома і шанована серед фахівців, вона належить до класичного надбання українського мистецтва. На початку свого творчого злету він увійшов до кола художників, які працювали разом з М. Бойчуком, створював монументальні розписи і станкові тематичні картини. Після 1937 року він зосереджує творчі зусилля на проблематиці синтезу мистецтв, виконує різьблення по тинку за власними технологіями у багатьох містах України. Особливо важливою для автора була робота над орнаментами у м. Нова Каховка (1952 – 1955).
У другій половині 1950-х років Г. Довженко проектував і здійснював художнє оформлення багатьох громадських споруд. Наприклад, будинок культури ім. Франка у Донецьку (1955); будинок культури «Харчовик» у Києві (1956); будинок культури в с. Драбинці Черкаської обл. (1956); музично-драматичний театр в Рівно (1960). Кожного разу Г. Довженко знаходив нові нюанси художнього оздоблення, які враховували конкретну архітектурну ситуацію, підтримували зв'язок з місцевою традицією. Одночасно художник брав участь у розробці інтер'єрів центральних станцій київського метро: Університет, Вокзальна, Арсенальна.
У 1960-х роках Г. Довженко знову звернувся до тематичних композицій. Прикладом такої роботи була величезна мозаїка фасаду кінотеатру «Ровесник» у Києві (1971).
Твори Г. Довженка – численні ескізи, станкова графіка і фрески дбайливо зберігаються рідними художника. Частина з цих творів надана для виставки його онукою Клавдією Довженко, яка виступила ініціатором підготовки цієї ювілейної експозиції.

Г. Вишеславський

Виставка присвячена мистецтву мого діда, Заслуженого художника України Григорія Довженка. Експозиція охоплює період його творчої діяльності 50-60х років минулого століття. Як відомо, в українському мистецтві тих часів панував тотальний соціалістичний реалізм. Не маючи змоги у повній мірі продовжувати справу бойчукістів у фігуративному мистецтві, художник свідомо обирає орнамент. Можна сказати, що це була своєрідна творча «еміграція», втеча від комуністичної ідеології у світ декоративного мистецтва. Та, не дивлячись на обмеженість виразних засобів, на мій погляд, автору вдалося не тільки сказати своє творче слово, а й виразити через орнамент мрії та уявлення нашого народу, його самобутність. Для мене цей період – одна з найбільш яскравих сторінок мистецтва художника. Окремо хочу висловити подяку галереї «ART 14» та особисто Катерині Борисенко за творчу співпрацю та надану
можливість познайомити глядачів з творчістю Г. Довженка.

Клавдія Довженко, онука