Zdai Blood: Ми прагнемо зробити донорство мейнстрімом

Наш проєкт займається популяризацією донорства крові та рекрутингом донорів крові з березня 2016 року. Ми проводимо акції із залучення молоді до донорства крові та допомагаємо донорами дітям з онкологічними та кардіологічними захворюваннями. За останні півроку перепрофілювались і допомагаємо також і дорослим.

За час нашого існування ми провели понад 200 донорських акцій, залучили понад 4 500 людей до постійного донорства та допомогли щонайменше 12 тисячам людей.

Проєкт виник під час навчання в університеті. На четвертому курсі КПІ в нас був предмет «Соціальне проєктування», у рамках якого ми розробляли проєкт під ключ. Це могла бути будь-яка ідея, як-от парковка для велосипедів чи соціальний магазин для людей похилого віку. Нам із подругами Анастасією Магеррамовою (співзасновницею проєкту Zdai Blood) й Оксаною Перекутою, яка через декілька місяців після старту поїхала на навчання до Польщі, відгукнулася тема соціального проєкту, який би передбачав допомогу іншим і залучав велику кількість молоді. Чим можуть допомогти студенти? Грошей немає, з вільним часом теж проблема. Але точно є людський ресурс і жага до нового, відкритість до світу. Паралельно з тим ми дізналися про проблему донорства від нашої викладачки, постійної донорки крові Олени Шаповалової.

У 2016 році проблема донорства крові стояла особливо гостро, бо в країні війна, і всі постійні донори (медики, поліцейські, військові та інші) йшли здавати для потреб бійців зі Сходу. Водночас більшість профільних центрів лишилась без донорського ресурсу.

Першу велику акцію 2016-го підготували, не маючи жодного досвіду у фандрейзингу та організації заходів, залучили 10 партнерів, пізніше — низку провідних ЗМІ й майже 100 осіб на першу подію. Тоді рандомно обрали дати — 19 та 20 травня. Надзвичайно хвилювалися попри святкову атмосферу — кульки, фотозона, подарунки від партнерів, супровід кожного охочого на всіх етапах, фотографи. Говорили між собою, мовляв, якщо буде хоча б п’ять-десять донорів — це вже надзвичайний успіх. Яким було наше здивування, коли донори просто шикувалися в чергу біля реєстратури, а ми не встигали їх відмічати в таблиці. Ще й частина людей прийшла у вишиванках. Зараз смішно згадувати, але ми тоді настільки були зосереджені на реалізації акції, що навіть не знали про День вишиванки, який відзначають 19 травня.

Спочатку нас було троє: я, Дарина Власенко, і мої подруги — Анастасія Магеррамова та Оксана Перекута. Саме разом ми запускали проєкт. Відразу після запуску Оксана переїхала на навчання до Польщі, а до команди долучилась Іванна Ніновська (близька родичка Насті) та моя подруга Владислава Приступа. 2 роки ми працювали вчотирьох, кожна з нас час від часу супроводжувала донорів, і всі разом проводили акції. Потім до команди доєдналася Олександра Корчун, яка прийшла до нас як дизайнер, але стала невід’ємною частиною нашого стратегічного центру.

Окрім нас, у проєкті є 13 волонтерів-координаторів. Також ми залучаємо фотографів, кондитерів, знаходимо різноманітних партнерів для подарунків донорам, робимо класні колаборації для просування донорства крові.

Найбільший наш здобуток — це люди, які приходять здавати кров не тільки з нами, а й потім організовують здавати друзів і колег. Надзвичайно приємно, коли донори приводять своїх батьків і створюють сімейні підряди донорства. На жаль, в Україні майже 70 % донорів — це родинні донори. Тобто ті, хто дізнається про проблематику донорської крові тільки, коли його близькі чи рідні терміново потребують донорської крові. Так не має бути.

Ми прагнемо зробити донорство мейнстрімним, популярним, крутим.

Сьогодні в Україні лише третина потребуючих вчасно отримує кров (11 донорів на 1 тисячу осіб, у той час, як у нормі має бути 33 донори на 1 тисячу осіб — статистика МОЗ і ВООЗ). Хочемо, аби наша діяльність призвела хоча б до 25 донацій на 1000 осіб. За час нашої діяльності ми провели понад 200 донорських акцій. У більшості своїй працюємо у форматі щотижневих акцій: #ДобрийВівторок у Національному інституті раку та #СердечнийЧетвер у Центрі дитячої кардіології та кардіохірургії.

Плануємо й надалі розвиватись в інформаційному полі: створювати рекламу, освітні курси, заходи та мультики про донорство.

Тому що в нас про донорство ніде не розповідають. Ми не чуємо, що здавати кров можна й потрібні ні в школі, ні в університеті. Круто, що сьогодні існують ініціативи, які подібні до нашої й говорять про важливості безоплатного донорства крові і її компонентів. Доволі часто люди бояться, бо думають, що можуть чимось заразитись під час здачі крові. Але це просто один із міфів, оскільки всі системи забору є одноразовими і стерильними. Шприци та голки відкриваються тільки в присутності донора, потворно ніколи не використовуються і відразу утилізуються. Окрім того, донор крові проходить безкоштовне визначення групи крові, резус-фактору, рівню білорубіну, гемоглобіну, АЛТ та обов’язково проходить тестування на низку захворювань (ВІЛ-інфекції, гепатит В/С та сифіліс).

Про донорство потрібно говорити, особливо — молоді. Наголошувати, що це просто, легко й дуже корисно для організму.

Важливо, щоби працювали всі пільги, які передбачені законодавством України. Окрім того, було б чудово на законодавчому рівні довести всі центри до ладу: створити єдину базу донорів, об’єднати центри в одну систему крові та забезпечити максимально комфортні умови для здачі.

Сьогодні в Україні лише третина потребуючих отримує донорську кров вчасно. При світовій нормі 33 донори на 1000 осіб, у нас тільки 11. І потрібно розуміти, що це середнє число по країні. Тобто є регіони, де ситуація може бути ще гіршою. Наприклад 5–6 донорів. У нас, на жаль, відсутня культура донорства. І зазвичай уперше люди зустрічаються з потребою в донорах крові тільки, коли вона критично потрібна їхнім близьким/рідним.

З початку карантину донорські ініціативи об’єднались із компаніями таксі. Нам, наприклад, Uber надавав безкоштовні промокоди для донорів на поїздку в центр крові й назад. Таким чином вдавалось закривати потребу в тих центрах, з якими ми співпрацюємо. Тож ми їм безмежно вдячні.

Увесь період жорсткого карантину відправляли донорів щодня. Було непросто, адже жодна з хвороб не пішла на карантин, і в лікарнях усе так само були люди, які терміново потребували крові та її компонентів. Нам вдалося максимально мобілізуватись у цей період. Добре, що потім відкрили транспорт для донорів, а згодом і метро. Деякі центри крові навіть робили свої розвозки: приїжджали до донора додому, забирали його, потім відвозили назад. Кожна донація — на вагу золота. Здавати кров під час карантину абсолютно безпечно, адже обов’язково вас попросять прийти в масці, пройти дезинфекцію та відмовлять у здачі в разі будь-яких підозр на можливе захворювання.

Протипоказів насправді дуже багато. Вони поділяються на тимчасові та абсолютні. Серед тимчасових, наприклад, татуювання й пірсинг. Ви зможете здавати кров через рік після таких процедур. До абсолютних належать ВІЛ/СНІД, гепатити, злоякісні й соматичні захворювання, наркоманія, алкоголізм та інші.

Один із найпоширеніших — це «У мене поширена група крові, тому не варто її здавати». Насправді це не так. Якщо ваша група крові поширена, то й пацієнтів із такою групою досить багато. Донорська кров потрібна завжди, а відтак усі групи крові важливі й потрібні в центрах крові. Цікаво знати, що у світі найпоширенішою групою крові є перша (0) група. Приблизно 43 % популяції Землі її мають. В українців ситуація дещо інша: найбільш поширена друга (А) група крові — 40 %, потім перша (0) — 37 %, за нею третя (В) — 17 % і четверта (АВ) — 6 %. Варто також знати, що кров має свій термін придатності, тому зібрати велику кількість крові наперед — неможливо. Через це важливо здавати кров постійно.

Донором може бути будь-який громадянин України, якому виповнилось 18 років, його вага більше 50–55 кілограмів і в нього немає жодних протипоказань до донорства.

Особливо гостро донори необхідні у період свят, відпусток і в літній час, коли виїжджають за місто. А з початком карантину кількість донацій у Києві зменшилась навіть утричі від тієї, що була.

На вебінарі ми розповімо, чому одна донація може врятувати відразу трьох українців, а потенційно майже 300 тисяч наших громадян. Детально пояснимо, хто може бути донором; які бонуси та привілеї отримує донор; чому через донорство неможливо заразитися; як проходить здача від А до Я; де здати кров і чому потрібно робити це регулярно.

Важливо знати, що кров — це саме той дорогоцінний актив, який має кожен із нас і замінників якого у світі ще не вигадали.

Напередодні варто дотримуватись протягом 2 днів дієти. Відмовитись від споживання жирної, жареної, копченої їжі, а також алкоголю. У день здачі крові обов’язково поснідати та взяти із собою паспорт із пропискою.

У столиці разом із нами можна здати в Київському міському центрі крові, Центрі дитячої кардіології та кардіохірургії або в Національному інституті раку.