• Kyiv Maps
• Блог

Топ 10 фактів про столичний фунікулер, які ви могли не знати

Одна із найстаріших візитівок столиці, Михайлівський електричний канатний підйом, він же знаменитий столичний фунікулер, цьогоріч святкує 115 років. Так-так, його урочисте відкриття відбулося 7 травня 1905 року. Наразі фунікулер планово ремонтують, а поки ми зібрали найцікавіше про цей унікальний київський транспорт у наступному матеріалі.

1. Другий фунікулер у колишній Російській імперії — київський канатний підйом з’явився через три роки після одеського, відкритого 8 червня 1902 року біля Потьомкінських сходів. Причина: підніматися по крутих схилах із Подолу до Верхнього міста було вкрай важко. Спочатку містяни пробиралися до Михайлівської площі звивистими стежками, потім дерев’яними сходами. Був і є ще один варіант — електричний трамвай до Європейської площі, а далі — пішки. Однак усе одно такий шлях займав надто багато часу, тому врешті було вирішено проєктувати фунікулер.
    
2. Будівництво майбутньої київської візитівки тривало з 1903 року, а основним інвестором Київського фунікулера було так зване Бельгійське акціонерне товариство, група бельгійських банків і приватних підприємців. Йому довелося викласти за Михайлівський електричний канатний підйом 230 тисяч рублів. А от сучасне і прогресивне обладнання привезли зі Швейцарії. На той час саме в цій країні добре зналися на будівництві канатних доріг.
   
   
   

   1) Транспортування одного з нових вагонів по набережній; 2) Так виглядав вхід на нижню станцію під час будівництва станції метро "Поштова площа" в середині 70-х; 3) Старі вагони замінені на нові.
3. Автором ідеї транспортного дива прийнято вважати одесита Артура Адольфовича Абрагамсона, а от втілювати її взялися інженер Микола П’ятницький та архітектор Олександр Баришников.
    
4. Неймовірно, але факт: за сто з гаком років експлуатації технічні характеристики фунікулера майже не змінилися: рухається він так само зі швидкістю 2 м/с, а вагони здатні вмістити близько 70 осіб. Однак існували й відмінності. Спершу вагони фунікулера були напіввідкриті, а не закриті, як сьогодні. Кожен із вагонів мав два відкритих відсіка та три закритих купе з місцями для сидіння.
   
   
   

   1) Загальна схема роботи фунікулера з тих пір принципово не змінилася, змінювалося тільки обладнання; 2) Фрагмент креслення 3) Ескізний проект вагона К-56 (автор В.С. Серьогін) 4) Ідею побудувати фунікулер подав "інженер в квадраті" Артур Абрагамсон
5. Спочатку Михайлівський електричний канатний підйом був не окремим різновидом транспорту, а частиною трамвайного маршруту під номером 9. Як саме проходила поїздка? Містяни сідали на трамвай на Контрактовій площі (тоді вона носила назву Олександрівської) та доїжджали до нижньої зупинки фунікулера. Потім пересаджувалися на нього — та за кілька хвилин опинялися на верхній станції. Далі знову пересадка на трамвай, який віз городян до Михайлівської площі. Вартувала така поїздка 5 копійок.
    
6. Спершу канатна дорога була довше: її нижня зупинка розташовувалася на вулиці Боричів Тік, що на 30 метрів вище. Однак власники дохідного будинку, що там стояв, вимагали надто велику суму за його знесення. Порозумітися не вийшло, тож, рельси вирішили зробити коротшими. Подовжити фунікулер на 60 метрів вдалося тільки 1928 року. З того часу й досі довжина не змінилась. Варто зазначити, що транспорт пережив кілька масштабних реконструкцій та оновлень. Найбільш масштабним стало оновлення 1984 року.  Тоді замінили не тільки обладнання й вагони, а й майстерно вписали фунікулер в архітектуру Поштової площі.
   
   
   

   1) 1963-1964 рр. пройшов другий етап реконструкції; 2) 20/12/1958 р. нові вагони взяли на борт перших пасажирів; 3) Старе робоче місце машиніста на верхній станції; 4) 29/12/1984 р. Відкриття оновленного фуникулера та обкатка нових вагонівю
7. У 1930-х роках влада планувала спорудити ще декілька канатних доріг. Зокрема, на Вознесенському узвозі, Андріївській горі та від моста імені Євгенії Бош до Печерська. Однак жоден із проєктів так і не був втілений.
    
8. Через те, що фунікулер потребував дуже мало енергії, під час Другої світової війни закривати його не стали. Однак до 27 листопада 1943 року транспорт усе ж працював дуже нестабільно.
   
   
   

   1) Свіженькі вагони К-56 і група учасників другої реконструкції; 2) Група конструкторів і робітників заводу ім. Домбаля на тлі нового вагона; 3) Так сумно виглядала верхня станція 27.11.1943 р.
9. Наразі фунікулер вважається найкоротшим транспортним маршрутом української столиці: його довжина сягає 222 метрів.
    
10. У кінці березня 2013-го під час рекордного за сто років снігопаду фунікулер використовували як підйомник лижники та сноубордисти, катаючись із Володимирської гірки та Андріївським узвозом.

Нагадаємо, що раніше ми розповідали історію Пущі-Водиці, мальовничої місцини, що встигла побувати й місцем для княжого полювання, і дачним селищем, і знаменитою здравницею.