Цей район не зводиться до кількох туристичних точок. Його краще відкривати поступово: через архітектуру, міські легенди, пам’ятні місця, музеї та заклади, у яких сьогодні живе сучасний Київ.

Район, з якого починався Київ

Юридично Шевченківський район створили в 1937 році. Сучасну назву він отримав у 1957-му — до того мав назву Молотовського. У 2001 році район збільшився після об’єднання з колишніми Радянським і Старокиївським районами. Водночас частина територій, зокрема Виноградар, відійшла до Подільського району.

Та історія цієї місцевості почалася задовго до адміністративних меж. Саме з територією сучасного Шевченківського району пов’язують ядро давнього Києва — Старокиївську гору. За переказами, тут Апостол Андрій поставив хрест і прорік появу великого міста. Тут же традиція пов’язує князя Володимира з вибором віри, а добу Ярослава Мудрого — з укріпленням державності Київської Русі.

У межах сучасного району розташовані Золоті ворота, Софійський майдан, Верхнє місто, Кудрявець, Татарка, Лук’янівка, частина Шулявки, Сирець, Дорогожичі та інші історичні місцевості. За історичними згадками, саме через Золоті ворота в 1648 році до Софії прямував Богдан Хмельницький.

Шевченківський район важливий і для новішої історії України. Тут діяла Центральна Рада, на Софійському майдані проголошували Універсали, тут відбулося обрання гетьмана Павла Скоропадського. З районом пов’язані імена Тараса Шевченка, Івана Франка, Панька Куліша, Михайла Максимовича, Миколи Костомарова, Михайла Драгоманова, Павла Чубинського, Агатангела Кримського, Михайла Грушевського, Симона Петлюри, Володимира Винниченка, Георгія Нарбута, братів Кричевських, Алли Горської.

У 1991 році саме тут відбувалися мітинги на підтримку проголошення Незалежності України. Тож Шевченківський район — це не лише центральна частина столиці, а і простір, де не раз формувалися політичні та культурні сенси України.

Нині район займає близько 2,7 тисячі гектарів. Тут розташовані навчальні заклади, музеї, культурні інституції, медичні установи, підприємства, торговельні простори, а також численні посольства і представництва іноземних держав.

Андріївська церква

Одна з головних архітектурних домінант району — Андріївська церква. Її історія пов’язана з переказом про Апостола Андрія, який нібито встановив хрест на київському пагорбі й передбачив появу великого міста.

За переказами, в 1215 році князь Мстислав Романович збудував на цьому місці дерев’яну Хрестовоздвиженську церкву. Вона згоріла під час навали хана Батия. Сучасну Андріївську церкву збудували у 1747–1762 роках за проєктом Франческо Бартоломео Растреллі.

Старокиївська гора, Десятинна церква й липа Петра Могили

Ще одна важлива локація району — територія біля Десятинної церкви, першого кам’яного храму Київської Русі. Історична Десятинна церква, зведена у X столітті, не збереглася: її зруйнували під час монгольського штурму Києва 1240 року. Пізніший храм, збудований на цьому місці у XIX столітті, знесли у 1928-му.

Поруч росте липа, яку, за легендою, в 1635 році посадив Київський митрополит Петро Могила. Кияни називають її Деревом бажань. За міським повір’ям, бажання біля липи треба загадувати на світанку або на заході сонця.

Золоті ворота й Софійський майдан

Золоті ворота — одна з найважливіших пам’яток давнього Києва. Вони нагадують про час, коли територія сучасного Шевченківського району була центром Київської Русі.

Поруч — Софійський майдан, простір, важливий не лише для Києва, а і для української державності. Тут проголошували Універсали Центральної Ради, відбувалися політичні зібрання, а в новітній історії — мітинги, пов’язані з боротьбою за незалежність.

Маршрут від Золотих воріт до Софії — один із найкоротших способів побачити, як щільно в центрі Києва співіснують різні епохи.

Національна опера України

Ще одна важлива точка району — Національний академічний театр опери та балету України імені Тараса Шевченка. Театр розташований на Володимирській, поруч із Золотими воротами, тож його легко включити в маршрут старим центром Києва.

Історія київської опери почалася в 1867 році, коли в місті відкрили постійно діючу оперну трупу. Сучасна будівля театру з’явилася пізніше — після пожежі 1896 року, яка знищила попередній Міський театр. Нову споруду звели наприкінці XIX — на початку XX століття.

Сьогодні Національна опера України — не лише одна з головних культурних інституцій країни, а й помітна архітектурна домінанта Володимирської. Сюди можна прийти не тільки на виставу, а і просто включити будівлю в маршрут районом: від Золотих воріт і Софії — до музеїв, старих вулиць і кав’ярень Шевченківського району.

Фактаж перевірений за офіційним сайтом Національної опери України: адреса — вул. Володимирська, 50; історія театру пов’язана з оперною трупою 1867 року та пожежею Міського театру в 1896 році.

Червоний корпус КНУ імені Тараса Шевченка

Червоний корпус Київського національного університету імені Тараса Шевченка — одна з найвпізнаваніших будівель Шевченківського району й важлива точка на маршруті Володимирською. Університет заснували в 1834 році, і сьогодні це один із найстаріших закладів вищої освіти України.

Головний корпус розташований поруч із Ботанічним садом імені Фоміна, парком Шевченка та Національною оперою, тому його зручно включити в прогулянку центральною частиною району. Навіть якщо не заходити всередину, будівля працює як окрема міська пам’ятка — впізнавана, монументальна й міцно пов’язана з освітньою історією Києва.

Татарка

Татарка — історична місцевість між Лук’янівкою та Подолом. Її назва пов’язана з татарами, які у XIX столітті переселилися сюди з Нижнього Новгорода, рятуючись від голоду. Вони заснували поселення, будували дерев’яні житла й організували базар, де продавали речі та продукти. За згадками істориків, продавці зазивали покупців вигуком «шурум-бурум», що приблизно означало «всяка всячина». Татарський базар нагадував сучасний секонд-хенд і проіснував до 1940 року.

Сьогодні Татарка — одна з найцікавіших місцевостей для тих, хто любить не відомий Київ, а місто з пагорбами, старими вулицями й несподіваними історіями.

Руїни у Варязькому провулку

У тихому дворику Варязького провулку залишилися руїни старовинного маєтку. За однією з версій, саме тут останні роки життя провів письменник Іван Нечуй-Левицький.

Будинок звели наприкінці XIX століття, але достеменно невідомо, хто був його архітектором і власником. За однією з версій, маєток належав столичному комерсанту Орлову, а автором проєкту міг бути Володимир Ніколаєв або Владислав Городецький.

У радянський час тут був гуртожиток. У 1980-х будинок визнали аварійним, мешканців виселили, а в будівлі планували відкрити музей Нечуя-Левицького. Під час реставрації частина маєтку обвалилася. Наприкінці 1980-х руїни отримали статус пам’ятки архітектури, однак це не зупинило руйнування.

Сьогодні від будинку залишилися фрагменти стін із віконними порталами. У 2010-х навколо руїн облаштували громадський простір із кафе та культурними подіями.

Свято-Макаріївська церква

На пагорбах Татарки стоїть Свято-Макаріївська церква — дерев’яний храм, що зберігся з дореволюційних часів. Йому понад 125 років.

Храм збудували в 1897 році на честь священномученика Макарія, митрополита Київського і всієї Русі. Для будівництва використали залишки дерев’яної Дмитрівської церкви з Байкового кладовища.

За радянських часів церкву закрили і зняли з неї бані. Певний час у приміщенні діяла майстерня. У 1942 році богослужіння поновили, а після 1945-го почалося відродження храму. Нові ікони для церкви написав Іван Їжакевич з учнями. У 1989–1991 роках відбудували бані, і храм повернув собі первісний вигляд.

Музей у темряві «Третя після опівночі»

«Третя після опівночі» — музей, де відвідувачі на певний час залишаються без зору й пізнають простір за допомогою слуху, дотику, нюху та смаку. Музей створили у 2017 році, щоб руйнувати стереотипи про незрячих людей. Відвідувачів супроводжують незрячі гіди. Тут можна побувати на вечері в темряві, влаштувати побачення наосліп або пройти побутовий маршрут без допомоги очей — наприклад, спробувати налити воду в склянку.

Де поїсти в Шевченківському районі

Для Шевченківського району легко скласти окремий гастрономічний гід: від італійської кухні й піци до українських страв, сніданків, шаурми, міських кафе та пекарень.

Vino e Cucina

Це італійський ресторан на вулиці Січових Стрільців на три поверхи: з винним погребом, дров’яною піччю для піци та поверхом із живою музикою. У меню — антипасті, домашня паста, ризото, піца, свіжа моцарела та велика винна карта.

Сюди варто йти за класичною італійською вечерею або неквапливим обідом із пастою, піцою і вином.

Завертайло біля Софії

Це кафе-пекарня неподалік Софійського собору, яке спеціалізуються на хлібі та випічці власного виробництва, сезонних і локальних продуктах. У меню є сніданки, основні страви, дитячі позиції, хумус із телятиною, котлета по-завертайлівськи, равіолі з лососем, батер чікен і бургери.

Косатка

Відоме міське кафе з лофтовим інтер’єром, вінтажними меблями й вінілом. У меню — сніданки протягом більшої частини дня, сендвічі, бургери, тартар, стейки, мітболи, риба, птиця та фіш-н-чіпс. Це місце добре підходить для неформальної зустрічі, пізнього сніданку або вечері без зайвої урочистості.

Зиґзаґ

Міське кафе на Рейтарській із європейською кухнею в авторській інтерпретації. Тут є сирники, яйця Бенедикт, вафлі, авокадо-тост, тартар, бабагануш, хумус, паста, бургери й десерти.

«Зиґзаґ» добре вписується в маршрут Рейтарською: після прогулянки двориками, галереями й маленькими магазинами тут можна зупинитися на каву, сніданок або вечерю.

T.C. Pizza

Світлий заклад на вулиці Олеся Гончара з відкритою кухнею та піччю для піци. У меню — піца, паста, бургери, стейки, курка Парміджано й салати. Сюди можна зайти після прогулянки районом або перед походом у музей «Третя після опівночі», який розташований на цій же вулиці.

Шевченківський — лише один із десяти районів Києва, кожен із яких має власну історію, архітектуру, зелені зони та місця, куди варто сходити. Якщо хочете продовжити міські маршрути й подивитися на столицю ширше, читайте також наш гід «Райони Києва: ТОП місцин, куди можна сходити» — про головні локації Голосіївського, Дарницького, Деснянського, Дніпровського, Оболонського, Печерського, Подільського, Святошинського, Солом’янського та Шевченківського районів.

Ирина Маймур

Редактор новостей и Телеграм-канала

Кількість публікацій: 776