«Секс – це нормально» – співзасновниця проєкту сексуальної освіти ВПЕРШЕ Юлія Ковальчук
Вони з’явилися тому, що з українською молоддю ніхто не говорить про секс, їхнє тіло, сприйняття себе та стосунки. Мова про онлайн-майданчик з сексуальної освіти для підлітків ВПЕРШЕ. Днями ми поговорили із його співзасновницею Юлією Ковальчук про мету проєкту, табуйовані серед українців теми та чому ж так важко відверто говорити про секс.
Про те, як з’явився ВПЕРШЕ
Ідея проєкту найперше виникла у Каті Мячіної, співзасновниці ВПЕРШЕ. Вона шукала людей, які хотіли б їй допомогти. У той час я вивчала нейронауку, писала магістерську роботу і подумала, що це був б дуже цікавий проєкт, здатний змінити ситуацію в Україні.
Адже я довгий час читала ресурси, де публікують статті на дотичні до сексу теми, і знаходила там багато помилок.
Мені пощастило: я виросла в ліберальній сім’ї, тому всі ці теми в нашій родині обговорювалися вільно. Але я знала, що в інших сім’ях такого немає. Чула від подруг, що батьки не розповідали їм навіть про місячні, і довгий час дівчинка думала, що помирає, бо з неї іде кров.
Підлітковий вік – надзвичайно важливий час. Відбуваються зміни в тілі, починається сексуальне життя. І якщо такі моменти не проговорювати, то це точно призведе до купи проблем, яких можна б було уникнути.
Про головну мету
Наша мета – мати майданчик, який у відкритому доступі надає висококваліфіковану інформацію. Де люди можуть не соромитися задавати питання та отримувати відповідь спеціаліста.
Ми хочемо відкрито обговорювати і публікувати статті на теми, які лишаються табуйованими в Україні, а насправді такими не є. Хочемо розкривати питання нашої розмаїтості. Говорити про те, що люди бувають дуже різні, в них буває різна сексуальна орієнтація, гендер та тип тіла. Але всі вони мають схожі запитання, всі займаються сексом, і це абсолютно нормально.
Про команду ВПЕРШЕ
Наш проєкт почався повністю на волонтерських основах, з трьох однодумців та абсолютно без бюджету. Зараз ми розрослися, з ВПЕРШЕ постійно співпрацює велика кількість людей.
У нашій команді є три засновниці. У мене є освіта з психології, нейронауки та філософії. Я недавно закінчила магістратуру, а в проекті ВПЕРШЕ здебільшого перевіряю наукову інформацію, займаюся пошуком партнерств та обираю візуальне оформлення сайту.
Співзасновниця Катя Мячіна – журналістка за освітою. Вона займається менеджментом всього проєкту і команди та є нашим головним редактором. І я, і Катя часом пишемо статті.
Ліза Панченко займається нашими соціальними мережами. Там ми часто проводимо опитування, розвіюємо міфи, намагаємося працювати з аудиторією більш інтерактивно. Крім того, є програміст Віталік, який допомагає нам підтримувати сайт. Ми знайшли його дуже давно на хакатоні у Львові, і він досі з нами.
Також є багато ілюстраторів, графічних дизайнерів, авторів, які нам пишуть. Є різні організації, з якими ми роздаємо презервативи чи поширюємо певну інформацію, наприклад про те, де можна протестуватися на ВІЛ безкоштовно.
Команда в нашому випадку – це гнучке поняття. Але я б сказала, що в ядрі команди зараз 4 людини.
Про плани на майбутнє
Плани на майбутнє – це, звичайно, виростити нашу аудиторію. Ми хочемо, щоб ВПЕРШЕ читала велика кількість підлітків. Крім того, хотіли б більше займатися офлайн-діяльністю: організовувати різні лекції, фестивалі секс-освіти з іграми, інтерактивами та фільмами.
Звичайно, були б раді, якби ця відповідальність в якийсь момент перейшла від нас до влади і програма сексуальної освіти в Україні стала обов’язковою. Ми готові допомогти в написанні такої програми своїми рекомендаціями.
Чи є ще такі проекти в Україні
ВПЕРШЕ – це перший онлайн-проєкт сексуальної освіти в Україні. Звісно, сексуальною освітою до цього займалися й інші організації. Але це не було основним напрямком їхньої діяльності або ж у них не було такого онлайн-майданчика, як у нас. Серед інших організацій можна виділити «Тінерджайзер». Вони постійно дають лекції в школах. Є різні організації, що займаються боротьбою з ВІЛ/СНІД, організації з захисту прав ЛГБТ. У нас є багато партнерів і однодумців, проте такого проекту, як наш, серед них немає. Існують сайти, які публікують статті на теми сексу, проте вони більше розважального, а не освітнього характеру.
Про натхнення
Ми постійно надихаємося різними проектами, людьми, блогерами. В Україні читаємо Юлію Єрмоленко, в Росії – Тетяну Ніконову. Читаємо рекомендації ЮНЕСКО із впровадження секс-освіти в різних країнах.
Особисто я читаю різні наукові статті на тему репродуктивного здоров’я, оргазму, контрацепції. Адже наука постійно знаходить нові відповіді на питання, що раніше не мали відповідей. Мені цікаво все це моніторити та висвітлювати на ВПЕРШЕ.
Головна порада підлітку стосовно сексуальних стосунків
Любити себе, любити своє тіло, пам’ятати, що ти класна чи класний, незалежно від того, що з тобою стається, і прислухатися до себе, свого тіла та своїх бажань. Ніколи не робити нічого такого, що не здається комфортним. Так само розуміти, що в будь-яких сексуальних стосунках, в які ти вступаєш, є й інша людина. І варто прислухатися до її емоцій та бажань і завжди відкрито говорити про те, що між вами відбувається. Мені здається, це універсальний рецепт успіху. А ще читати ВПЕРШЕ, щоб робити менше помилок.
Про табуйовані в українському суспільстві теми
Найважче сприймаються людьми статті про людське розмаїття, а саме – на теми ЛГБТ. Коли ми публікуємо щось про гомосексуальну орієнтацію, транссексуальних людей, агендерів, асексуалів, то одразу з’являються негативні коментарі.
Мало хто розуміє, що розмаїття існує, що воно існувало і буде існувати завжди. Багато людей в Україні приховують свою ідентичність саме з питань безпеки. Тому так важливо піднімати ці теми, аби рівень толерантності зростав.
Обурюють людей і матеріали про способи альтернативних занять сексом. Наприклад, у нас була стаття про анальний секс, під якою одразу посипалися негативні коментарі. Звичайно, ми не пропагуємо анальний секс, тим більше – підліткам. Попереджаємо, що це один із найбільш небезпечних способів зайнятися сексом. Але ж ми живемо у час інтернету, і підлітки скоріше за все, уже багато чого бачили і навіть пробували. Головне – дати їм інструкцію, як зробити це найбільш безпечно.
Чому нам так важко говорити про секс
Українцям важко говорити про секс, бо в них недостатньо практики. Адже довгий час ці теми були табуйованими, люди не обговорювали їх взагалі. Саме тому з ними пов’язані почуття сорому, ніяковіння, чогось брудного та забороненого.
Я багато часу жила в країнах, де існує якісна секс-освіта. В Німеччині, де я зараз частково проживаю, ця тема є нормальною. Тут можна вільно розмовляти про секс з однолітками, з батьками, з учителями. Це нормальна тема, нормальна частина життя.
В Україні я часто говорю з людьми про секс через свою діяльність і помітила таке: якщо вести з ними діалог спокійним тоном, без емоцій, то вони теж починають нормально реагувати. Мені здається, що це просто питання практики.
Коли це зміниться
Я не певна, але, може, через десять років.
Уже наше покоління має інший погляд на ці теми. З кожним роком суспільство стає все більш глобалізованим. Зараз українці легко подорожують, бачать, як живуть інші люди. І мені здається, це має на них дуже великий вплив.
Крім того, є інтернет, який ми, власне, і використовуємо для поширення інформації. Кожна людина може зайти в мережу і знайти там відповідь на своє питання. Головне – у цьому морі ресурсів знайти правильний.
