Київ став третім містом СРСР, де з’явився метрополітен. Сьогодні поїзди метро перевозять стільки ж пасажирів, скільки всі інші види громадського транспорту разом узяті. Тепер ви розумієте, що метро рятує від транспортного колапсу, а далі в статті вас чекає ще більше цікавих фактів, статистики та історії про столичну підземку.
Історія київського метрополітену починається з 1884 року, коли вперше виникла ідея підземної залізниці в місті. Однак підготовчі роботи почалися лише в 1938 році. Утім їх перервала війна і до ідеї повернулися лише в 1944 році, а будівництво розпочалося у 1949-му. У 1958 році серед 80 проєктів станцій обрали 5 найкращих і вже у листопаді 1960 року запрацювала перша ділянка червоної гілки із станціями «Вокзальна», «Університет», «Хрещатик», «Арсенальна» та «Дніпро» загальною протяжністю 5,2 км. Розбудова гілки закінчилася в 2003 році відкриттям станцій «Житомирська» та «Академмістечко».
У 1971 році почалося будівництво синьої гілки. Тоді її назва була Куренівсько-Червоноармійська, адже вона мала проходити через Куренівський парк та площу Тараса Шевченка. Але після рішення будувати житловий масив Оболонь траєкторію лінії довелося змінити. Першими на гілці запрацювали станції «Тараса Шевченка», «Петрівка» («Почайна») та «Проспект Корнійчука» («Оболонь»). У 1984 році при будівництві через річку Либідь сталася аварія, що зупинила роботи на лінії аж до 2005 року. На цій гілці знаходиться наймолодша станція київського метрополітену – «Теремки».
Зелену гілку почали будувати у 1981 році. Її перші три станції відкрились лише 31 грудня 1989 року: «Золоті ворота», «Палац спорту» та «Мечнікова» («Кловська»). Останньою відкритою станцією на лінії стала «Червоний Хутір» у 2008 році. У найближчі роки планується продовження лінії на Виноградар.
Також наприкінці 1980-х років почалося будівництво інфраструктури для четвертої Подільсько-Вигурівської лінії метро, яка має з’єднати житловий масив Троєщина з аеропортом в Жулянах. Щоправда, жодну станцію на ній так і не почали будувати, а термін відкриття постійно переноситься.
Анімована схема розвитку Київського метрополітену
У докарантинні часи київський метрополітен перевозив понад 495 мільйонів пасажирів на рік, що в середньому становить більше мільйона на день! Сучасну систему метрополітену складають 52 станції на трьох гілках загальною довжиною 67,6 км. Більшість станцій є підземними і лише 6 – наземні. У Києві знаходиться єдина на території СНД станція «лондонського типу» (без центрального вестибюля) – «Арсенальна».
Три лінії метро зв’язують усі 10 районів столиці. Найстарішою і найбільш популярною є червона – Святошинсько-Броварська лінія. На ній знаходиться найбільш і найменш завантажені станції Києва. Цікаво, що 2018 року найбільший пасажиропотік було зафіксовано на кінцевій станції гілки «Лісова», а вже наступного року першість здобула інша кінцева цієї ж гілки – «Академмістечко», прийнявши 21,3 мільйони пасажирів за рік. Найменшим попитом користується станція «Дніпро».
Другою за завантаженням є синя Оболонсько-Теремківська гілка, яка за 2019 рік перевезла 203,2 мільйони пасажирів. Це єдина повністю підземна гілка столиці.
Найменший пасажиропотік має Сирецько-Печерська зелена гілка (188,8 мільйонів осіб за 2019 рік).
Усі лінії між собою з’єднують 3 пересадочні вузли.
Вестибюль станції «Золоті Ворота» кілька разів потрапляв у списки найкрасивіших у світі. А в 1991 році її творці отримали Державну премією України з архітектури. Інтер’єр станції прикрашають кольорові мозаїки із зображеннями героїв, епізодів з історії та символіки часів Київської Русі. До речі, розміщені вони в хронологічному порядку і можна вивчати історію, просто чекаючи потяг.
Станція «Славутич» виконана з білого і синього мармуру з маленькими світильниками і алюмінієвими конструкціями у вигляді лілій на чорній стелі. За задумом архітектора Альошкіна вона має нагадувати ніч над Дніпром. А на боковій стіні бачимо ще композицію, що зображає русло річки.
Вестибюль станції прикрашає композиція «Олімпійський вогонь» з кільцями, виконана з кольорової смальти. Хоча за початковим проєктом кілець не повинно було бути, а стіни планували пофарбувати в білий. На стінах касового залу теж збережені барельєфи на тему футболу і хокею, хоча мало хто їх бачить через магазини і рекламу.
Осокорки стала першою односклепінною станцією на зеленій гілці. Раніше на платформі були встановлені фонтанчики у вигляді каменів, але на початку 2000-х їх демонтували. Натомість у 2018 у межах проєкту «More than us» вестибюль станції прикрасили муралами восьми світових художників. На малюнках зображено червонокнижних тварин, татарську дівчину з квітами, актора Богдана Ступку тощо.
Раніше станція називалася «Ленінською» і була оздоблена таким самим червоним мармуром, що і мавзолей вождя. На стіні розміщувався бюст Володимира Ілліча, який у 2014 році закрили 3D зображенням театральної сцени. Тоді ж зняли і таблички з радянськими гаслами, що були по всій станції. Стелю верхнього вхідного вестибюля прикрашають горельєфи та барельєфи із зображенням подій, що ніби закручуються у спіраль часу.
Стандартна вартість проїзду з липня 2018 року становить 8 гривень. Оплатити послуги метрополітену можливо:
Київське метро працює щоденно. Основний час початку роботи – 5:45, але кожна станція має свій графік. Найраніше відкривається «Бориспільська», о 5:20; найпізніше – «Сирець», о 5:55. Час закриття – 00:00. Найпершою закінчує роботу «Іподром», о 23:45, а останньою – «Театральна», о 00:18. Під час свят і масштабних подій в столиці графік може змінюватися.
Інтервал руху потягів відрізняється у залежності від гілки і часу доби. У години пік, що припадають на періоди з 7:00 до 10:00 і з 17:00 до 20:00, він становить 1 хв 30 сек – 3 хв, а у вихідні та святкові дні – 5-10 хв.