О событии
Минула зима стала колективним переживанням – затяжним, тривожним. Це був час напруження всіх фізичних і емоційних сил, межовий стан від відчаю до надії, від морозу до тепла, від темряви до світла.
Художник створює іншу реальність: крижані, майже постапокаліптичні пейзажі разом із зображенням мамонта – як нагадування про крихкість цивілізації і вразливість людини в умовах холоду та невизначеності. Його роботи попереджають про можливу катастрофу людства, повернення в печери внаслідок війни. Але водночас картини з компасом чи бурульками, які вже почали танути, натхненим хлопчиком-«адміралом» з паперовими кораблями заряджені внутрішнім світлом і теплом.
Анатолій Варваров продовжує писати літопис сьогодення про те, як ми витримуємо і переборюємо війну. У цьому літописі немає пафосу, але є досвід та рефлексії художника, зміна його сприйняття навколишнього світу. Ці роботи – спроба осмислити, як ми проходимо крізь випробування, й наголосити на значущості життя. За словами Анатолія Варварова, «багато з нас уже навчилися не тільки виживати, а жити – повно, глибоко, з відчуттям цінності кожного моменту попри війну».
Це виставка про надію, яка не зникає навіть у найтемніші періоди, про здатність берегти світло і передавати його далі. Вона залишає глядача з відчуттям тихої впевненості: тепло обов’язково настане, бо ми вже навчилися нести його в собі.
