Іздрик

Поезія, що дихає з залу, - саме так звучить Іздрик, коли читає вголос. Один вечір - і цілий всесвіт інтонацій: від ледь вловимої ніжності до різкого дотепу. Знайомі тексти набудуть нових відтінків, а між словом і паузою народяться сенси, які кожен забере з собою.

Це не просто читання. Це зустріч, де слово стає світлом, а тиша - простором для власних думок.
Він виходить на сцену без зайвих декорацій: тільки голос, інтонація і чесність. Тексти - знайомі й нові - звучатимуть так, ніби їх пишуть просто зараз, у залі, між вашим подихом і його рядком.

Цей вечір - про близькість і відстань, про іронію, що лікує, і ніжність, яка не боїться правди. Іздрик вміє назвати на дотик те, що ми зазвичай обходимо мовчки. Так і народжується глибина...