Вижити в Києві та зберегти психоемоційне здоров'я: місія здійсненна
Життя у великому місті – це завжди стрес. Ми мчимо і поспішаємо встигнути туди, куди, як ми думаємо, нам дуже потрібно.
Життя у великому місті – це завжди стрес. Ми мчимо і поспішаємо встигнути туди, куди, як ми думаємо, нам дуже потрібно. Намагаємося укласти в голові потоки нової інформації. Виснажуємося і розважаємося на повну. Поки одного разу цьому не противиться наш організм.
Як справлятися з негативним впливом міста-мільйонника та чи допомагають у цьому подорожі і робота на фрілансі, ми розпитали у психолога Карини Матковської.
З якими психологічними проблемами стикається людина в такому шаленому мегаполісі, як Київ? Жителі мегаполісу більш уразливі, ніж мешканці провінції?
Найчастіше міські жителі приходять зі скаргами на безсоння, запаморочення, емоційне вигорання, тривожність і проблеми з концентрацією уваги. Наша нервова система постійно стимулюється звуками, запахами, світлом, і за рахунок зростаючого обсягу інформації ми їх просто не встигаємо "переварити". Плюс велике місто – це завжди про можливості і спокуси. Попрацювати на пару годин більше, поспати менше, їжа на ходу, алкоголь для зняття стресу ... Наші ресурси обмежені, коли ми тільки забираємо, рано чи пізно організм скаже "стоп". Тому життя в мегаполісі відрізняється від життя в провінції де, як мінімум, немає такої кількості газів і пилу.
Що впливає на нас більше – швидкість, потік інформації, постійне перебування у натовпі, неможливість виділити час на близьких або себе?
Думаю, що сукупність усіх цих чинників. І, мабуть, єдиний спосіб підтримувати психоемоційне здоров'я – розвивати усвідомленість. Тобто вчитися фокусувати свою увагу на "тут і зараз". У будь-який момент часу дати самому собі відповідь на чотири питання: хто я? куди я йду? як іду? і навіщо мені це потрібно?
Духовні практики, заняття йогою і медитацією допомагають у розвитку усвідомленості. Але не меншого ефекту можна досягти, стаючи більш уважним під час повсякденних дій. Чим частіше ми спостерігаємо за своїми психологічними реакціями, тим менше негативних емоцій ми відчуваємо.
Чи рятує робота на фрілансі, коли ти не так часто перебуваєш в потоці фізично?
Безумовно, робота на фрілансі дає певні переваги. Є можливість займатися справою в комфортних для себе умовах, мати гнучкий графік і частіше робити перерви. Але є і свої недоліки: безцільно проведений час в інтернеті, зловживання солодким, посилене відчуття тривоги за рахунок мінливості заробітку. Тому робота поза офісом – це завжди, у першу чергу, питання самодисципліни.
Як часто варто вибиратися за межі міста і чи це допомагає?
Тут усе залежить від вашого фокусу уваги. Адже можна поїхати хоч на край світу з фантастичними пейзажами, але при цьому весь час не відриватися від екрану смартфона. Вирушайте в подорожі якомога частіше. Поїздки розширюють кругозір і наповнюють нас враженнями, що безпосередньо впливає на емоційне здоров'я і відчуття задоволеності життям.
Чи дійсно велике місто – тільки для сильних духом людей? Як виживати у постійній конкуренції?
Так, безумовно життя в мегаполісі позначається на характері людини. Місто зі своїми нескінченними пробками, вуличною суєтою, яскравими рекламними вивісками виступає в якості потужного подразника для нервової системи. Звідси з'являється невмотивована агресія, адже так, в першу чергу, проявляється накопичене напруга.
Конкуренція — важлива складова творчості і прогресу. Вона штовхає нас до руху вперед, змушує задіяти свої сильні сторони і тримає в тонусі. Але єдина людина, з якою варто конкурувати і намагатися бути краще, це ти в минулому. Концентруйтеся на своїх можливостях, а не на чужих досягненнях, і тоді вашому емоційному стану нічого не загрожує.
Як гармонізувати своє психологічне здоров'я, живучи у великому місті?
Пам'ятати, що людина – це цілісна система, що складається не тільки з тіла, а й з думок, емоцій, переконань. Причини більшості захворювань лежать глибоко всередині. Емоція – це рефлекс на те, що відбувається навколо, і те, яка вона буде, позитивна чи негативна, залежить від нашого попереднього досвіду. Тому діти, найчастіше, безстрашні. У них просто ще не було достатньо досвіду зустрічі з реальною небезпекою. Але з віком ми вчимося розуміти, що нас лякає. Іноді настільки сильно, що тіло буквально кам'яніє, і при частому повторенні така реакція стає звичкою. А далі досить тільки подумати про це – і організм видає біохімічну реакцію ідентичну тій, як якщо б це відбувалося насправді.
Тому я думаю, гармонізувати психологічне здоров'я можна навчившись розпізнавати свої почуття і те, як вони відображаються в нашому фізичному тілі. Зрозуміти природу їх походження. Адже через біль тіло показує нам, що щось пішло не так, допомагає з'єднатися з собою і відпустити те, що не приносить ніякої користі.
