Софія Грабовецька: «Тільки так можна пізнати місто – ходити пішки і кругом сунути свого носа»

Kyivmaps розпитав київського гіда у капелюшку і засновницю екскурсійного бюро Walk&Talk Софію Грабовецьку про те, які столичні місця столиці її надихають, чим Київ вражає іноземців та городян та як вона розшукує круті локації. 

Чи дивує вас Київ і досі?

Звичайно! Я люблю ходити на екскурсії до інших гідів. Місто велике, і в ньому є райони, які для мене мов білі плями. Я просто там не була, наприклад, на ДВРЗ, або буваю нечасто, як от на Татарці. Печерськ ще не весь мною звіданий. Навіть на Подолі є місця, про які я не знаю.
Наше місто весь час залишає за собою щось несподіване. Не можна знати про нього все. Київ має, чим вразити людей, які кожен день ним ходять і думають, що все в ньому бачили. Завжди є якісь деталі, які ми не встигаємо роздивитись. А коли врешті їх помічаємо, столиця виглядає зовсім по-іншому. 

Чому зазвичай усі екскурсії по центру або Подолу?

Якщо ми говоримо про лівий берег, то розповісти про нього є що, інше питання - що показати. Хоча є специфічні екскурсоводи, які це роблять. Наприклад, Кирило Степанець та Семен Широчин, які цікавляться темою радянської забудови і знають про це багато. Але знайти людей, які захочуть, на мою думку, там гуляти, складно. Більшість хоче дивитися на щось красиве або старовинне, а не на буденні багатоповерхівки. Тому зазвичай тягнуться до центру. Туди, де жили відомі люди, де різноманітна архітектура, де можна побачити щось несподіване. 

На Kyivmaps ми формуємо мапу з крутими закладами столиці. Розкажіть, які київські заклади ви любите.

Дуже люблю «Malevich» з українським вином і кавою. Ідеальне місце, щоб здивувати людей, які ніколи не чули про наші алкогольні напої з винограду. Люблю кав’ярню-бар «Душа». Мені подобається, як у ній розписані стіни, і те, що тут дуже тихо вранці. По вечорах, звичайно ж, атмосфера міняється. 

Також подобається кафе «Tartoria» на Володимирській, 6. Воно невеличке і оформлене в стилі старої квартири кінця XIX століття. Там багато антикварних меблів і свіжа домашня випічка. Подібна ретро-атмосфера й у кафе «На Станіславського», що розташоване на Станіславського, 3.

Ще люблю французьку пекарню «Coquelicot» на Чехівському провулку. Цей маленький, затишний заклад тримає француз, там є круасани, тістечка й кава. Відкривається кав’ярня рано, о восьмій ранку. До дванадцятої вся випічка розлітається, і купити її після обіду стає проблематично.

Випити склянку прохолодного лимонаду чи сидру влітку подобається у Squat на Терещенківській, 17Б. 

Чи є район Києва, який вам не до вподоби? 

Вокзал не сильно подобається. Бо це специфічний контингент, специфічні запахи. За рахунок цього район відштовхує. Як вже казала, ніколи не була на ДВРЗ, але думаю, що воно б мені не сильно зайшло. А загалом всі райони мають свої родзинки. Мені й Оболонь подобається, і дальній Поділ, і Татарка, КПІ теж класний. Всюди можна знайти щось цікаве. Інша річ, чи цікаво це для широкого загалу, для моєї цільової аудиторії. 

А хто ваша цільова? 

Переважно, іноземці. Деколи бувають і кияни, тому що я проводжу тематичні тури. Але вони все ж потрапляють до мене рідше. Місцеві переважно ходять на збірні екскурсії, а я проводжу індивідуальні прогулянки. Максимум 10 людей, але щоб це була одна компанія. Комфортно працювати з людьми, які знають одне одного, у яких однакові смаки. Мені простіше під них підлаштуватися. 

Ваш найулюбленіший район Києва. 

Це там, де я народилась і виросла. Колишня "Київська Швейцарія" або Афанасіївський яр, вулиці Ярославів Вал, Івана Франка, Липинського, Гончара і прилеглі Гоголівська, Бульварно-Кудрявська, Богдана Хмельницького. Це й близько до центру, і в той же час там спокійніше, ніж на Володимирській, Хрещатику, Пейзажці чи Андріївському узвозі. 

Розкажіть про місця у Києві, що вас надихають.

По-перше, це оглядовий майданчик Андріївської церкви. Там завжди гарна атмосфера. Ще мистецький центр «Локація», де є балкон, з якого видно тильний бік Софії Київської. Там теж атмосферно, тихо та безлюдно.
Мені подобається альтанка, яку зробили зараз на Алеї художників. Вид подібний, як з майданчика Андріївської церкви, але безкоштовний і працює цілодобово.
Київська фортеця дуже подобається. Там теж крута атмосфера, особливо класно вранці. Подобається парк Гейдара Алієва. Єдине, що на Глибочицькій зараз багато будівництва, тому там не завжди приємно знаходитись через запахи. На велотрек люблю приходити.
Це місця, які водночас і живі, і не завжди багатолюдні. Вони зачіпають. 

Якщо б вам треба було розказати про Київ, показавши лише одну локацію, що б це було?

Якщо мова йде про пішохідні екскурсії Києвом, я б показала Софію Київську з усіх боків. На неї є декілька видів: з «Локації», з Софійської площі, з дворика на Рильському провулку і з тераси закладу Bar on 8 в готелі Hyatt. Показавши пам’ятку з усіх боків, я б відправила людину на її дзвіницю. Це та точка, яка дасть поняття про усе місто. А ще показала б вид з Андріївської церкви. 
Незважаючи на те, що ці локації пов’язані з храмами, їхнє розташування настільки зручне, що звідти можна побачити інші цікаві місця і розказати про них. 
Якщо ж можна взяти авто, то я б відвезла людину на Пішохідний міст або на Арку Дружби народів. А ще на Замкову гору. Звідти теж відкриваються захоплюючі види, про які можна багато розповісти. 

Як ви знаходите круті локації?

У мене робота така! Я всюди ходжу, кругом нишпорю. Мені цікавий кожен двір, ліпка в якомусь під’їзді. Я шастаю дворами та підворітнями у пошуках цікавих маршрутів. 

Дуже часто це трапляється випадково. Йшла, подивилась: «О, балкон! Цікаво, чи можна на нього піднятись?». Зайшла всередину, розпитала охоронців. Вони або дають добро, або ж розвертають, посилаючись на приватність території. 
Усе це працює навмання. І мені здається, тільки так можна пізнати місто – ходити пішки і кругом сунути свого носа. На жаль, дуже часто люди соромляться це робити. 

Опишіть Київ трьома словами. 

Еклектичний, горбистий, європейський. Саме ці три прикметника найкраще пояснюють всю суть Києва. Люди, які сюди їдуть з-за кордону, часто очікують побачити щось дуже радянське, просте, провінційне. Вони навіть не гуглять, не читають про місто. Але це навіть грає мені на руку: я можу наповнити порожню чашу найяскравішими емоціями, завдяки чому Київ запам’ятовується як одне з найкращих міст у світі.

Автор: Іра Маймур

Фото: Дарина Миронець, Дар’я Манґубі, Дмитро Волошин