Скафандри, луноходи і випробування вестибулярки: пригоди Kyivmaps на виставці «Космос Ваш»
Насправді все, що ми там робили, неможливо вмістити в одну назву, настільки великими, цікавими та інтерактивними виявилися 2 поверхи цієї виставки. Тому після її відвідин і народилася дана стаття, у якій ми ділимося своїми враженнями. Спеціально, щоб ви не оминали такі класні заходи у місті.
Початок космічної подорожі
Якщо у вас є діти від 2-х років і навіть старше 18-ти, то неодмінно беріть їх з собою. На вході дітей одразу одягнуть космонавтами, там є спеціальні костюми різних розмірів. З нашими «космонавтами» навіть фотографувалися інші діти, настільки вони «влилися» у космічну атмосферу. Вхід на виставку теж є своєрідним випробуванням вестибулярного апарату. Ви потрапляєте у закриту темну кімнату, де рухаються стіни та підлога. Якщо ви пройшли 10-секундне випробування цією кімнатою, вас пропускають далі.
Експозиція починається, звичайно, з першої людини у космосі – Юрія Гагаріна. Але тут не розповідають банальні речі про його біографію, які легко можна нагуглити. Тут ми дізналися, що він написав листа до своєї родини – на випадок, якщо він не повернеться на Землю. Нам загадували загадки про його життя та пригоди у космосі і розповідали тільки найцікавіші факти.
Ми дізналися, у якому віці літають у космос, які вимоги до людського організму, що і як космонавти їдять там, на орбіті (так-так, і космічні тюбики з їжею теж можна буде подивитися). Але найцікавіше – попереду.
В наступній залі – усе про скафандри. Про їхні незвичайні функції, які мають створювати космонавтам та льотчикам максимально комфортні умови для існування у надзвичайних умовах. Наприклад, здатність надуватися (щоб людина не потонула у воді), здатність нагріватися (адже у космосі дуже холодно!), здатність стискатися (в умовах надзвичайних перевантажень). І на мільйон дитячих запитань на кшталт «а для чого тут ця штучка?» у нашого молодого провідника була відповідь.
До речі, по території виставки ви гулятимете у супроводі молодих людей, які допомагатимуть та підказуватимуть вам, як користуватися тим чи іншим атракціоном, яких на виставці дуже багато.
Космічні пригоди
Рухаємося далі та дізнаємося:
- як розвивалося ракетобудівництво;
- усе найцікавіше про супутники;
- як падали метеорити та що собою являють їхні уламки. Останні можна навіть на місці роздивитися під потужним мікроскопом.
Статична електрика — енергія космосу — та її генератор Ван де Граафа (волосся у прямому сенсі стає дибки), поверхня Місяця та маленькі луноходики на дистанційному керуванні – наступні враження. По суті це фотозона, але луноходики не дають дітям сумувати, тому фото виходять живими!
Спеціальні ваги покажуть вашу вагу на різних планетах, а спеціальна програма на екрані розрахує ваш астровік – ми всі одразу захотіли на Марс! Там ми знову були б підлітками…
Інформаційна табличка, яку б вам не дали прочитали на виставці ваші невгамовні діти: Що таке рік на Землі? Це час, за який Земля робить повний оберт навколо Сонця. На інших планетах це відбувається за різний час. Тому рік на кожній планеті має свою тривалість.
Під час сеансу у мініпланетарії (він же – сферичний кінотеатр) нас серйозно промотивували почати конструювати лунохід. Але не просто лунохід, а такий, який би зміг долетіти до Місяця, здійснити безпечне приземлення, проїхати по поверхні 500 метрів та надіслати на Землю фотографії й відео високої якості з місячної поверхні. І за це обіцяють нагороду у вигляді премії Google Lunar X Prize – у розмірі 30 мільйонів доларів! Але є непроста умова – фінансування має бути тільки приватне.
Навіщо це все? А для того, щоб «стимулювати розвиток недорогих методів для автоматизованого дослідження космосу. Організатори конкурсу сподіваються, що за його допомогою буде створена технологія, яка дійсно почне комерційну революцію, будуть створені нові типи компаній і нові типи космічних апаратів для дослідження космічного простору... що значно скоротить вартість дослідження космосу», – цитуємо слова голови та засновника фонду Lunar X Prize Пітера Діамандиса.
Ми у космосі!
Приголомшлива віртуальна реальність на #космосваш проявилася у вигляді пристрою-маніпулятору Leap Motion (саме його використовують у космічних технологіях для лагодження систем, до яких людина фізично не має доступу). Для тих, хто сумнівається, що такі системи корисні і потрібні, поруч стоїть стенд із спеціальними «космічно-скафандровими» рукавицями, куди бажаючі засовують руки і намагаються у цих рукавицях закрутити звичайну досить велику гайку. Це є практично неможливо… Ми не захотіли навіть гаяти час.
Проте, коли нам вділи 3D-окуляри, ми взагалі забули, хто ми є. Ми побачили себе у скафандрі, всередині космічного шатлу, з літаючими у невагомості предметами… Це неймовірне відчуття! Повертаєш голову і бачиш свого напарника по шатлу у скафандрі, який махає тобі рукою… А потім береш і виходиш назовні з шатлу просто у відкритий космос… На якусь мить відчуваєш, що ти дійсно там. 3D-технології віртуальної реальності роблять неможливі речі з мозком.
Інформаційна табличка, яку б ви все одно не встигли прочитати на виставці: за всю історію космонавтики в космосі ніхто не загинув. Нещасні випадки були, але всі вони відбувалися або при стартах з Землі, або при спуску з орбіти. Усі загиблі космонавти загинули в атмосфері.
На нижньому поверсі відбулося знайомство з чужинцями, відвідини плазмокімнати, де діти гралися з блискавками у плазмі, та що там, ми й самі гралися! А ще тут діти робили кроки по поверхні Юпітера! Спеціальні кріплення на ноги дозволяють відчути гравітаційне поле цієї планети.
Як ми пройшли випробування космонавтів
Звичайно, ми усі захотіли випробувати готовність свого організму до умов невагомості та перенавантажень, що виникають при старті та приземленні. Тому пішли на тренажер для передпольотних випробувань космонавтів – це є славнозвісна центрифуженька. Етап перевірки космонавтів до польоту, що вважається одним з найскладніших, і, виявляється, на центрифузі відсіюється чимало кандидатів на зоряний екіпаж. Скажімо так, це потрібно відчути кожному! Бо, може, ми колись будемо літати на Марс на маршрутках.
Якщо ж говорити про польоти, то тут ми випробували себе і в ролі льотчиків-винищувачів. На симуляторі літака, на якому навчаються справжні льотчики. Адже для того, щоб стати космонавтом, треба «налітати» сотні годин на літаку! Ну, і стріляти по кораблях нам дуже сподобалося!
Цікаве на табличці, яку ви могли б і не помітити: американські космонавти з «Аполлону-11», що побували на Місяці, після повернення проходили митний контроль. У митній декларації вони так і записали:
«Вантаж – місячний пил і камені».
Є тут і така кльова штука – вони її називають «Марсинатор». Він трансформує ваш голос таким чином, що ви можете почути, як він звучить на різних планетах. Вимовляєш у мікрофон будь-яку фразу, і «Марсинатор» відтворює звук, пройдений крізь атмосферу небесних тіл, і повертає звук «голосу з Марсу» тобі у навушники.
Цікаве на табличці, на яку у вас не вистачить часу: у фільмах про космос голоси героїв на різних планетах звучать однаково. Насправді це не так. Атмосфери планет і зірок складаються з різних газів. Невеликі дози різних газів напружують або розслаблюють голосові зв’язки, змушуючи голос змінюватися. Наприклад, Сонце на 25% складається з гелію, тому на цій зірці ваш голос буде високим і смішним.
Що ще було тут? Можна було побудувати власну віртуальну ракету і запустити її у космос, відправити своє ім’я на Марс (НАСА обіцяли доставити у 2020-му), розстріляти лазерним бластером віртуальних чужинців, побудувати ландшафти невідомої планети за допомогою інтерактивної пісочниці… Тут є навіть космічна лабораторія – майстер-класи зі створення костюму космонавта або власних всесвітів.
Ми спеціально задали питання дітям у кінці: що сподобалося найбільше. 10-річні заявили, що найкращою була центрифуга, розповідь про скафандри та побудова власних ракет. А 5-річна дитина виділила луноходики, якими можна було керувати на місячній поверхні фотозони.
Ми провели на виставці 2,5 години. І на завершення скажімо так: краще один раз побачити і відчути її, ніж сто разів прочитати про неї.
Фото: Олена Колеснікова
ГАЛЕРЕЯ
