Заповідник «Стародавній Київ» створить цифрового двійника льоху Михайлівського монастиря 1713–1715 рр. Історія підземелля і маршрут поруч.
11 листопада Національний заповідник «Стародавній Київ» оголосив про 3D-оцифрування льоху Михайлівського Золотоверхого монастиря. У бароковому підземеллі, якому вже понад 300 років, з'явиться точний цифровий двійник.
Льох звели у 1713–1715 роках, коли монастирем опікувався ігумен Іоаникій Сенютович. Це не одна кімната, а цілий комплекс цегляних приміщень: склепінчасті стелі, ніші, коридори. Частину підземних ходів сьогодні замуровано, тож навіть повна схема підземель уже сама по собі цікава.
Служило воно цілком практичній меті. Ченці тримали тут їжу та напої, а частину приміщень облаштували як льодовні. Взимку їх заповнювали дніпровським льодом — такий собі холодильник XVIII століття.
У XIX столітті льох капітально відремонтували. А 1884 року, коли поруч будували готель для прочан, старі склепіння підсилили металевими балками.
Цифровий двійник — це точна тривимірна копія приміщень: кожна ніша, кожен вигин склепіння, кожна тріщина в цеглі. Таку модель можна розглядати з будь-якого ракурсу й порівнювати з новими вимірами через роки.
І потрібна вона не для ефекту. За словами заповідника, вона допоможе досліджувати льох, стежити за його технічним станом, планувати реставрацію і проводити віртуальні тури.
Головне — довгострокова мета: перетворити підземелля на музейно-культурний простір із виставками. Скільки коштуватиме робота, хто її виконуватиме і коли все буде готово, поки не повідомляють.
А поки льох чекає на свою виставкову долю, саме час прогулятися нагорі.
Почніть з Михайлівської площі — простору, з якого найкраще видно монастир. Звідси зручно роздивитися ансамбль цілком, перш ніж підходити ближче.
Блакитні стіни й золоті бані собору та дзвіниці добре видно зовні, якщо обійти територію. Варто пам'ятати: десь під вашими ногами — той самий льох, якому тепер готують цифрове життя.
Порада: приходьте зранку або ближче до вечора, коли на площі менше людей. Тоді можна спокійно постояти біля стін і уявити, як ченці колись носили вниз дніпровський лід.
Якщо хочеться зелені й краєвидів на Дніпро — спускайтеся на Володимирську гірку, вона зовсім поруч.
Якщо ж тягне до старого центру — пройдіть проїздом до Софійської площі, де Михайлівський і Софійський собори дивляться один на одного.
Увесь маршрут можна пройти без квитків — він легко вписується в добірку, де ми зібрали цікаві місця Києва, які можна відвідати безкоштовно.