Восени 2020 року команда ГО «Мапа Реновації» презентувала перший випуск паперового путівника закинутими будівлями Кудрявця та Солдатської Слобідки. А вже навесні 2021 року вийшов його другий випуск, у якому зібрано чимало цікавого про закинуті будівлі Афанасіївського Яру.
Путівник від дослідників із Мапи Реновації — це цікава 40-хвилинна подорож будівлями, які могли б стати чиєюсь домівкою, музеєм, офісом чи кав‘ярнею, проте залишилися забутими та покинутими.
Головна мета путівника: познайомити містян із занедбаними просторами міста й започаткувати дискусію про їхній прихований потенціал.
Крім інформації про закинуті будівлі, мап’ярі додали цікаві локації на маршруті. Це може бути красива автентична вивіска, вдала реставрація або ж таємне затишне подвір’я.
Два випуски путівника пов’язані між собою. Наприклад, випуск, присвячений Афанасіївському Яру, — це логічне продовження маршруту Кудрявцем.
Днями команда Мапи поділилась із нами цікавою інформацією про декілька будівель із маршруту першого випуску путівника про Кудрявець та Солдатську Слобідку. А ми ділимося з вами.
Казенний винний склад № 1 звели в 1996 році, із запровадженням у Київській губернії четвертої казенної монополії на продаж горілки (офіційно — хлібного вина). Завод — цінний приклад індустріальної архітектури кінця XIX сторіччя й одна з перших робіт архітектора Володимира Безсмертного, згодом — головного архітектора Києва.
Комплекс включає спиртосховище, спиртоприймальне відділення, очисне відділення, головний корпус, огорожу з в’їзними воротами, кочегарку (котельню) з трубою на вулиці Кудрявській, 14 (сучасна адреса — 16А) та відкритий навіс.
Завод із цегляним декором у неоромантичному стилі звіддаля нагадує романтичний замок, який до того ж містить першу в Києві дворівневу транспортну розв’язку. А металевий віадук над Вознесенським яром, спроєктований Безсмертним, утворює двосторонній під’їзд до складу.
Будівля занепадає вже 12 років. З 2011 року вона отримала статус щойно виявленої пам’ятки архітектури. У 2016 році тут була зареєстрована пожежа, а в березні-серпні 2019 року відбувся остаточний обвал решток даху південно-західного крила.
Цьогоріч модерністській красуні виповнилось 38 років. Архітектор Віг Янош Яношевич спроєктував будівлю за призначенням, проте після закриття трамвайної лінії зі Львівської площі в 1996 році споруда слугувала киянам у найрізноманітніший спосіб.
Заклад китайської кухні, культовий бар «Фазенда», бургерна, магазин з українськими наплічниками — це все про ту ж саму будівлю з круглими вікнами, що вже 5 років стоїть покинута та сумує за минулими веселощами.
Будинок звели в 1901–1902 роках у стилі неоренесанс за проєктом архітектора Мартина Клуга для заможного селянина І.А. Ребізова.
Споруда мала цегляні, нетинковані стіни (відкрита кладка), прикрашені імітацією русту, масивні пілястри, півциркульний фронтон і півциркульний портал.
До революції будівля функціонувала як прибуткова (квартири здавали в оренду), а сам власник жив у сусідньому будинку № 15.
В 1980-х роках будинок Ребізова було розселено для реставрації, якій так і не судилося справдитись. У 1996 році споруда здобула статус щойно виявленого об’єкту культурної спадщини за категорією «архітектура». Проте у 2006 році Наказом Міністерства культури та туризму України будинок було визнано таким, що не підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.
Споруда довгий час продовжувала перебувати в напівзруйнованому стані, без покрівлі та перекриттів, аж поки в лютому 2019 року власник не прискорив бульдозером роботу часу, й 117-річний маєток було знищено остаточно.
На території ділянки, де розташована будівля, раніше можна було побачити яр. Він проходив із заходу на схід від лінії водорозділу між Либіддю та Дніпром до сучасної Львівської площі. Південно-східну частину займали оборонні споруди старокиївської фортеці, зблизька проходив і один із «мініхових валів».
Будинок Міллера звели в 1905 році. У 1912 році власник здав в оренду частину кімнат будинку для розширення міського училища № 34. У 1915 році тут відкрили магазинчик фарб.
За радянських часів в будинку розміщувалось житло. У 1941 році відбувся перший капітальний ремонт, але вже в 1991 році будівлю було визнано аварійною. Процес відселення жителів аварійного будинку після обвалу однієї квартири в підвал затягнувся більш ніж на 20 років.
У 2010 році відкрилась виставка Євгенії Білорусець, присвячена щоденному життю людей у аварійному будинку на Гоголівській, 32А. А в 2012 році будівлю позбавлено статусу щойно виявленого об’єкту культурної спадщини. Уже за рік, у 2013 році мешканців було відселено з будинку Міллера. Нині він перебуває в комунальній власності.
Нагадаємо, що раніше ми розповідали про 7 будівель Києва авторства Городецького, які має побачити кожен.