Київ не модне, а стильне місто. Це набагато крутіше.

Усе вийшло дуже спонтанно. У 2010 році я багато читав і писав про streetwear-культуру. Якось мій друг Ваня Волга запропонував зробити футболки для читачів мого блогу ditcheatditch.com. Тоді ще не було ніяких "локальних брендів", окрім скейт-бренду Pеace D8, і ми вирішили спробувати: просто зробили два види футболок з відомими художниками Lodek і KIOT на абсолютно "братніх" умовах.

По-перше, ніхто не розраховував на інтерес до них, по-друге, ми всі хотіли робити щось своє. Я вже тоді колекціонував вінтажний stussy та витрачав кровні на Supreme. Хотілося шити в Києві, писати на одязі "made in kyiv" та створювати альтернативу іноземним брендам. А потім виявилося, що це усім подобається, і понеслося!

Спочатку нас стали кликати на усілякі виставки – I love Kyiv, Пікнік Афіші (Москва), Don't Take Fake та ін. Про нас писали FurFur, Look At Me та інші потужні медіа-видання того часу. Одяг DITCH побував у всіх столицях моди і навіть за полярним колом. На відміну від мене (сміється). Цей бренд став крутим кейсом, та допоміг мені потрапити в рекламу. Ну а потім реклама остаточно посіла перше місце у моїх пріоритетах. Останні кілька років я зрідка роблю дуже невеликими тиражами релізи та продаю їх тільки потрібним людям.

Якщо людям це потрібно — нехай стирають. Узагалі я за стирання будь-яких "меж" в усьому, що пов'язане з мистецтвом. Нехай кожен використовує це, як хоче.

Не можу виділити конкретних людей. Це буде нечесно. Скажу так – вони усі мої друзі. Чому вони модні? Тому що знають все: хто що зробив, які кольори на подіумах переважають, які матеріали найпопулярніші і так далі. Але при цьому одягаються в бренди, які люблять десятиліттями, і їхня "модність" виражається виключно в наших дискусіях. І так, вони завжди виглядають красиво.

Мода потрібна для того, щоб давати інформацію для роздумів. А ваш стиль уже народжується з вашого бачення прекрасного.

Ну добре, скажу завуальовано: один з них працює байером, другий вміє оживити будь-яке взуття, інші — мої колеги з офісу. Ну і моя кохана, вона завжди виглядає ідеально.

Я не дуже розбираюся у вуличній моді Києва. Здебільшого я на роботі, вдома або читаю книгу. Коли вибираюся на великі тусовки типу BRAVE!, моє почуття прекрасного радіє. Дуже багато молоді виглядає суперкруто. Немає цієї європейсько-московської історії: начепити купу дорогих брендів і козиряти цим. Дуже стильних і сміливо одягнених я бачу навіть на околицях Києва, що за часів мого дитинства було просто неможливо. Наша молодь уміє поєднувати непоєднуване. У нас ціла культура стилю виросла на секонд-хендах та продовжує завдяки їм розвиватися. А рамки у вуличній моді... Рамок не повинно бути ні в чому!

Я не знаю, що тут відповісти. Трендів занадто багато. Після фільму mid90s стало знову модно виглядати, як скейтери у 90-х, модний технологічний одяг, усвідомлена мода. Модно, але складно поєднувати спорт і кежуал. Досі потужний вплив має мода на workwear.

Я б радив просто бути собою, одягати зручний одяг. Не бути мухою-повторухою.

Футболка великої рок-групи Rollins Band, подарована моїм другом незадовго до його смерті. Blaind RIP. Зараз думаю вирізати з неї принт і пришити на куртку. Футболка вже скоро розвалиться.

У мене дуже стара історія з веденням блогів. Ще в нульових я створив блог у LiveJournal про хіп-хоп музику. З інтернетом тоді було не дуже, і я вирішив зробити такий собі "файлообмінник" для кількох друзів з інших міст. Через деякий час в каналі зібралося 1500 чоловік, що за тими мірками було ну просто нереально багато. Я точно знаю, що ми сильно вплинули на усвідомлення багатогранності хіп-хоп культури у той час. Там було все: від польського репа до абстракт хіп-хопу.

Потім, у 2009-му я зробив сайт ditcheatditch.com. Просто хотів розповідати людям, про що я читаю на улюблених сайтах про одяг, музику та мистецтво. Сайт був дуже популярний, поки я не втомився і не переключився на інші круті проекти.

У кінці позаминулого року у мене несподівано з'явилося багато вільного часу, і мені було важко нічого не робити. Ось я й вирішив продовжити розпочате раніше. Цілей не було взагалі. Та й зараз немає. Якщо людям подобається, значить я буду писати. Мені від цього тільки кайфово плюс це важливий шматок моєї роботи креативним директором. Я зобов'язаний усе це читати.
⇒  Telegram channel
⇒  Blog DITCH

Перемога індивідуального смаку над "трендами". Я стежу за цими факторами і скажу, що вони стали занадто швидко змінюватися. Одночасно з'являється надто багато трендів, і деякі стали так швидко ставати масовими, що перетворюються на "антитренди".

Люди стануть одягатися як хочуть, стилів буде занадто багато — усі будуть різні. Мода й надалі буде двигуном прогресу суспільства. Упевнений, що скоро "неетичні" бренди стануть не те щоб не модними, а просто соромно буде робити такий стафф. Це прекрасне майбутнє, як на мене. Ще боюся, що глобальні бренди типу NIKE та Adidas захоплять всю індустрію, але це вже інша історія.

Київ не модне місто. Київ — стильне місто. Це набагато крутіше. Судячи з популярності мого телеграм-каналу, багато хто у столиці цікавиться новинами індустрії. І я точно знаю, що мої читачі отримують задоволення від моди чисто з естетичного боку. У них формується своє унікальне бачення стилю. А "бути модним" — значить повторювати за величезною кількістю людей. Кияни дуже творчі для цього. Мені довелося побувати в багатьох країнах — наша молодь завжди намагалася виділитися. Для багатьох стиль — це протест і порятунок від сірості життя.

Якщо чесно, я не вірю в те, що івенти в цьому допомагають. Зараз є інтернет, і він врівноважує умови і джерела отримання інформації. Лекції — марна трата часу й грошей, вчитися на стилістів — теж. Доброму смаку вас ніхто не навчить, а вся теорія є в інтернеті. Можна читати сайти, на які я посилаюся, відкривати сторінки брендів, які вам сподобалися, читати інтерв'ю з дизайнерами і нитка за ниткою формувати власну думку. Є інстаграми журналів та стилістів. Є Pinterest.

Що таке "історія моди", мені навіть важко сказати. Мода — це нескінченний процес, і в усьому світі вона постійно змінюється, враховуючи особливості регіону, країни або міста. Я сам в такому не розбираюся. Хоча безумовно хотів би дізнатися по максимуму про національні костюми народів світу. Якщо знаєте, де про це розповідають, напишіть мені.

Взагалі я не п'ю і вважаю за краще проводити час удома. Але влітку ходжу в ОКНО.

Не буду оригінальним — це Closer. Я просто нікуди більше не ходжу. Хоча й туди вже теж майже не ходжу.

Голосіївський район. Особливо вся частина по лівий бік від автовокзалу і до парку Рильського. Сталінка, Голосіївський парк, проспект Науки. Я там виріс. Нічого не може бути ріднішим, ніж мій hood.

Ще обожнюю дачі на Славутичі, де я все дитинство проводив літо. Там завжди мало людей, абсолютно божевільна архітектура, заспокійливий Дніпро. У центрі я люблю райони метро Університет, Золоті ворота, Льва Толстого — місця, де я протусувався всю молодість. Дуже люблю Липки. Взагалі я весь Київ люблю. Київ — моє улюблене місце в світі.