Як звучить Київ
Як звучить Київ, запитали ми у виконавців, музичних журналістів, концертних фотографів та піарників. І ось які відповіді (та чудовий столичний плейлист) отримали.
Андрій “Муха” Самойло, гітарист та засновник групи “Бумбокс”
Люблю весняний Київ.
У День Києва, коли цвітуть каштани, люблю гуляти Хрещатиком, а там з репродукторів завжди лунає стара українська естрада і часто зустрічається пісня "Як тебе не любити, Києве мій!". Вона є гімном Києва і ще з дитинства у мене асоціювалася з цим прекрасним стародавнім містом.
І як не дивно, але пісня "Іноземці" львів'ян "Таліта Кум" навіває спогади про час, коли я тільки переїхав з Луцька до Києва. Час, коли я пізнавав місто, як "іноземець", пішими прогулянками мальовничими вуличками, в метро і в спальних районах.
Олекса Подчашинський, головний редактор Open.ua
Уже більше 5 років найпершою музичною асоціацією з рідним містом у мене є декілька пісень гурту 5 Vymir.
Хіт без приспіву “Так тихо”, з кліпом, в якому хлопець біжить через усе місто, щоб зігріти кохану поцілунком.
Цікаво, що ця пісня зі словами “Так тихо в місті, якому ти живеш так довго…” та ідея хлопців розташувати назви пісень майбутнього альбому як назви станцій метро, влітку 2014 року наштовхнула мене на слово “Містолінія”, яке сподобалось музикантам і вони назвали альбом саме так. На платівці був інструментальний трек зі звуками справжнього потяга столичної підземки. Згодом хлопці перетворили цей короткий трек “Містолінія” на повноцінну пісню “Містолінії”. Вийшла така собі урбаністично-романтична трилогія “Так Тихо” — “Містолінія” — “Містолінії”. Особливий бонус-трек — Postman “Київські вулиці” (пісня сольного проекту Кості Почтаря з 5 Vymir).
Також саундтреком мого Києва, в якому поєднується і ритм, і загадкова тиша, є пісні вагоновожатые “Без Трамваев”, Onuka “Місто”, [O] “Мушечки 9.8” (зі словами “Забагато машин, забагато магазинів”), Constantine “Місто”, Скрябін “Машини як ми”, а також Esthetic Education “Machine” (одна з асоціацій зі столичною музичною тусовкою середини 2000х років + фотосесія для обкладинки EP “Leave Us Alone/Machine” проходила на Південному мосту).
Вікторія Рудич, копірайтерка, що дуже любить музику
Кажуть, місце, звідки не хочеться тікати, і є дім. Для мене — це завжди Київ.
Думаю, останніми кількома роками й через музику. Зимою він звучить мені чимось меланхолійним, на кшталт, австралійців Leisure Suite або ісландця Olafur Arnalds. Весною і влітку — це білоруси "Союз" і французи Vanderkraft та Bellaire.
Артем Рісухін, редактор LiRoom
З Києвом в мене завжди були непрості відносини.
Він приймав мене з розпростертими обіймами, він розбивав мої надії, заманював у свої терени сподіваннями та можливостями, крав в мене друзів. Саме тому мені важко обрати якусь одну пісню, з якою пов’язана столиця. Це і R.E.M. “Perfect Circle” – тому що це дорослішання. Іноді Київ для мене – Gogol Bordello “Wonderlust King”, бо він перетворюється на грандіозний карнавал, захоплює своїм шаленим ритмом.
Київ – це “Njosnavelin” ісландців Sigur Ros, тому що це місто розчиняє тебе у собі повністю: і ти губишся між барами на Подолі, тонеш в тумані усмішок друзів та знайомих на Рейтарській, стаєш однім цілим з барельєфами будинків на Прорізній.
Але, зараз, після переїзду до Києва, він для мене – трек Lapalux “Rotted Arp (feat. Louisahhh)”. Тому що це рушійна сила, пошуки, знайдене кохання та пристрасть, вікно можливостей розміром з горизонт та ритми, що не дають тобі змоги зупинитись хоч на мить.
Андрій Шалімов (Freel)
Я захотів переїхати в Київ у 2005 році.
Я жив у Черкасах, і вся моя компанія тоді слухала “Бумбокс”. Дізнавшись, що Андрій Хливнюк по п'ятницях співає джазові стандарти в київському кафе “Бабуїн”, спеціально влаштувався на роботу в Черкасах, щоб мати змогу приїздити раз на тиждень у столицю. Я навіть встиг побувати на першому концерті “Бумбокса”, який проходив у тому ж кафе, давно вже, правда, зачиненому. Під “Меломанію” мені захотілося переїхати в Київ, а переїжджав я вже під “Family Business”. Купа місць, вуличок і закладів пов'язана в столиці саме з “Бумбоксом”, гуртом з міста-героя Київ, як вони самі часто кажуть на своїх концертах. Люблю ходити пішки – часто, коли вночі один йду додому, вмикаю перші платівки і співаю їх напам'ять, адже кожну нотку, кожну літеру пропустив через себе тисячі разів. Хворі ми хворобою однією!
Аліса Маллен, піар-директорка Арт-центра Closer, фестивалів Strichka, Brave! Factory та Kyiv Art Week. Авторка освітнього проекту Kyiv PR
Це лайв одного з моїх улюблених київських виконавців Lobanov K, резидента Closer та фестивалів Strichka и Brave! Factory. Його він відіграв на Стрічці два роки тому, наживо на зібраному вручну модульному синтезаторі.
Шалено красива глибока музика, дуже гарна людина і талановитий музикант. Насправді Київ повний неймовірних артистів, але перша асоціація була з Костею Лобановим. Це саме той Київ.
Анастасія Лавриненко, PR-менеджер Caribbean Club Concert Hall
Я дуже люблю Київ, це моє місто — за ритмом, атмосферою, людьми.
Перша пісня, яка у мене одразу асоціюється з Києвом — "В Киеве осень". Її написав мій друг Борис Таршис для Наталі Могилевської.
Перед переїздом до Києва, 5 років тому, я познайомилася з Борьою та його творчістю, в тому числі з групою "Таршис". Їхня пісня "Следи за моим дыханием" у мене теж асоціюється з Києвом, адже Боря був одним з перших моїх київських знайомих. А кліп на пісню зняли восени в Києві: Поділ, Лук'янівка, Татарка.
А ще "Misto" Onuka, оскільки для мене Київ — "це моє місто, де безліч протиріч". Коли трек тільки вийшов в травні 2015 року, дуже полюбила його і часто слухала влітку, гуляючи по містом. Тому тепер, коли чую "Misto", згадую прогулянки вечірнім теплому Києву: Поділ, Михайлівська площа, Хрещатик.
Максим Сікаленко (Cape Cod)
Це три номерних подкасти мого лейблу Kiev House.
Усі вони складаються виключно з робіт київських артистів і музикантів. Основною метою цих подкастів була й лишається спроба "захопити дух Києва і його настрій у музичному контексті".
Оля Zitch Закревська, концертний фотограф
Київ для мене — дуже різнобічне місто.
Це й бетонний урбанізм з нічними вогнями, і ламповість найбільш низькорослої частини міста, і зелень дніпровських схилів, і звичайно ж, концерти та вечірки.
Щоразу, коли я бачу трамвайні рейки, що нині ведуть у нікуди і обриваються асфальтовою латкою, кожен раз, коли я бачу новий житловий комплекс на місці трамвайного депо або новини про чергове скасування якихось трамвайних маршрутів, в голові, як мантра, виникає рядок з пісні “некомфортно, неправильно без трамваев” з пісні гурту вагоновожатые. Ви можете уявити Поділ без трамваїв? Без чудесного маршруту №12 в Пущу? І не треба.
З моїм районом, Печерським, у мене зовсім інші стосунки. Тут багато високих непривітних будинків, нових дорогих житлових комплексів, але коли ти ввечері йдеш пішки по Печерському мосту (не всі навіть знають, що міст над бульваром Дружби народів так називається) і дивишся вниз на потоки машин, ці червоні і білі смуги, точно знаєш — це ті самі “мого міста лінії” з пісні 5Vymir “Містолінії”. Я навіть не впевнена, що пам'ятаю Київ без цих заторів, що постійно тягнуться. Але навіть в них вже звикла бачити красу міста.
Ви зустрічали коли-небудь влітку захід сонця на Пішохідному мосту? Ще до сутінків і задовго до темряви, всіх і все на цьому мосту сонце заливає теплим помаранчевим світлом. А може ви в цей час сиділи на схилах Пейзажки і дивилися, наскільки зеленим все навколо стає прямо у вас на очах? Для цих моментів створені пляшка вина і пісні Gogol Bordello. До речі, ви знали, що в них є міні-альбом з піснями російською та українською мовами? Це все кавери, але в класичній манері балагану корінного киянина Жені Гудзя. Його бачення “Києве мій” — мій особистий саундтрек київських зелених і оранжевих заходів сонця.
А про всі концерти й вечірки в цьому місті більше 10 років тому заспівали “Станция мир” в пісні “Че ты?”. Дивно, як життя столичного тусовщика нітрохи не змінилося за ці роки.
“Я сверкаю здесь, я сияю там. Где моя любовь, я не знаю сам...” .
Хоча ні, де моя, я знаю. Десь на вулицях улюбленого і рідного міста.
Аліна Кучма, музична піарниця та фотограф
У мене з Києвом складні відносини, мені тут добре з друзями, але поза цим колом – сіро і тісно.
Я не дуже поділяю їх любов до Києва. Я тут швидко втомлююся і часто почуваюся нещасною. Так от у цій пісні – Київ мрії, ідеальний Київ, такий, яким би я хотіла його бачити і любити. Коли вийшла студійна версія, я була в Берліні (їжджу туди відпочивати від Києва), і от коли слухала її там, будучи далеко від дому, плакала. Від того, що хочеться додому, але й від розуміння, що щойно я повернуся, знову стане сіро і тісно. Дуже печально, коли хочеться повертатися додому тільки тому, що це дім (і ніби так треба), а не тому, що хочеться. Але це також пісня, через яку сумуєш за Києвом, навіть якщо ти зараз там.
