Юрій Кляцкін: Я пішов з ЧК, бо зрозумів, що в мене інша система — не бачу сенсу більше боротись

645
504
18.08.2019
Юрій Кляцкін: Я пішов з ЧК, бо зрозумів, що в мене інша система — не бачу сенсу більше боротись

Через акторство і викладання в театрі-студії «Чорний Квадрат» до власної Школи Імпровізації та двох шоу. Юрій Кляцкін про прощання з «Чорним Квадратом», столичні театри, місію педагога, Ошо і своїх вчителів.

Про київські театри

Єдиний театр, який вразив мене свого часу, це Театр на Подолі. Не знаю, що з ним зараз. Ходив, коли він ще не був відреставрований. Тоді там мене не просто вразили — я побачив щось неймовірне. Це була вистава «Звідки беруться діти».

У 90-х я переглянув усі репертуари всіх київських театрів, включаючи Театр оперети. Ходив на вистави кожен день, тому що мама працювала у квитковій касі. Моїм тодішнім кумиром був Театр Браво. Все, що я там бачив, було нереальним. Через 10 років я потрапив на їх виставу і просто не міг повірити: на сцені зомбі, просто мертві люди, жахливо втомлені від усіх
ролей. І далі все: Театр Лесі Українки, Театр Франка, Театр на Лівому березі... У мене був час, і я наполегливо намагався знайти в Києві хоч щось світле, але, на жаль, світла в кінці тунелю не було.

Про секрет успіху театру «Чорний Квадрат»

Це театр-жуйка, театр-Макдональдс, театр для всіх. ЧК не орієнтований на високу публіку. Він живе за заповітами Станіславського.
У чому проблема класичних театрів? Вони виносять режисерські рішення, декорації, костюми, грим на перший план. А на другому плані — актори, що все це відіграють. У Станіславського завжди на першому плані був актор, решта — другорядне. У «Чорному Квадраті» будь-яка людина з вулиці прийде, сяде і побачить на сцені себе, свого друга, знайому ситуацію.

Театр — це дзеркало сучасного суспільства, єдиний вид мистецтва, який живе тут і зараз і не може бути оцінений потім.

Подивіться будь-яку виставу 50-х років — це буде нудне дійство. Тому що час був інший. Сьогодні, в цифрову епоху нецікавий театр таким, яким він був 20-30 років тому. Виграє той театр, який змінюється.
Глядачі не ходитимуть на Чехова. Вони прийдуть тільки на сучасну драматургію, в якій побачать себе. У «Чорному Квадраті» всі вистави придумані акторами. Класичних — взагалі немає. Є «Чоловічий рід — єдине число» за французькою п'єсою, та й те він настільки адаптований акторами «Чорного Квадрата», що там від оригіналу залишилась тільки канва.

Секрет «Чорного Квадрата» в тому, що він для всіх. Прийшовши на будь-яку виставу, ти отримаєш те, до чого звик. У будь-якому театрі є режисери, на яких ходять глядачі. «Чорний Квадрат» — театр, в якому такого немає. Ти приходиш туди — отримуєш однаковий результат.

«Чорний Квадрат», що гастролює по всіх містах України, це і є та сама жуйка. Наприклад, «До і після сексу». Чисто комерційна назва, яка продає.
Навіщо це робиться? Щоб пішли прості люди. Вони не отримають на сцені голі цицьки і попи, в «Чорному Квадраті» не побачиш жодного оголеного тіла, хоча вистави називаються «До і після сексу» тощо.

«Чорний Квадрат» — це не секс і вульгарщина, це просто комерційний продукт.

Про викладання

Лев Толстой сказав: справжня мудрість приходить тоді, коли бажання пізнати гру вище, ніж бажання грати в неї. Щоб донести щось іншим людям, ти зобов'язаний розібратись, пізнати і зрозуміти, як донести це правильно. Мені завжди було цікаво розбиратись у природі речей, і педагогіка для мене — чудовий спосіб цього досягти.

Були часи, коли за допомогою педагогіки я доводив, що я можу. «Чорний Квадрат» — це дуже складна структура, в якій ти виживеш тільки, якщо будеш всім доводити, що ти гідний. Усі актори «Чорного Квадрата» — це люди, які вижили в жорсткій боротьбі. 

Зазвичай в театрі, як в армії, є вислуга років. У «Чорному Квадраті» такого немає. Там інша система, так як є головна людина.

Будь-який театр, будь-яка структура — це відображення лідера, в даному випадку — Анатолія Миколайовича Нейолова. Це його школа і вона працює.

Я пішов з «Чорного Квадрата», тому що зрозумів, що у мене інша система. Я не бачу сенсу більше битись, нічого нікому доводити, жити у постійному опорі.

А «Чорний Квадрат» — це життя не "завдяки", а "всупереч". Ти завжди щось доводиш.

Театр — єдиний вид мистецтва, який живе в сучасності, в реальному часі. Тільки-но ти втрачаєш цінність в реальному часі, ти — минуле. Прийде більш талановита і пробивна людина — і ти вже історія. Тому в театрах постійні інтриги, потрібно боротися за місце під сонцем.

Про те, чому покинув ЧК

Я зрозумів, що є інше життя — життя в потоці, любові, прийнятті, гармонії і творчості, і вирішив, що мені час іти з «Чорного Квадрата». Раніше він був повністю моїм життям, центром мого Всесвіту. А потім у мене з'явилися нові вчителі, інші шляхи. Я дізнався, що світ набагато більший, ніж чотири кути чорного кольору. Коли мені це відкрилося, я подивився і подумав: «Спасибі, це був відмінний етап». Як на рингу в бійцівському клубі, я зміцнів, набрався шрамів і досвіду.
Настав час іти з професійного боксу. Я перестаю боротися. Я починаю пізнавати ушу, а не бокс.

Адже ушу — це ціла філософія, не боротьба, а цілюща гімнастика.

Про своїх учителів і Ошо

У мене почався абсолютно новий етап в житті, коли я познайомився з прямими учнями Ошо. Ці люди жили з ним, коли він ще не був відомим. Вчення Ошо — не релігія, це — енергія.
Коли помирав, він сказав:

«Я не помираю, я розчиняюсь у своїх людях».

І це правда.

Головне — енергія любові, а любов не має нічого спільного з боротьбою і страхом.

Був час, коли я забув, що таке любов. «Чорний Квадрат» був моїм життям, і боротьба стала щоденною нормою. Я вважав, що це любов, адже любив те, чим займався, але відчував, що став закритим і втомленим. У свій час я навіть загубився у цій боротьбі, забув, хто я є насправді. Одягнувся в броню і перестав випускати внутрішнє світло, яке в мене було і є. І коли відбувся прорив  варіантів залишатись незмінним вже не було. Я скинув броню і пішов шляхом любові, прийняття.

Зараз я чітко бачу, як цей шлях трансформує людей  розкриває, звільняє та робить щасливими!

Відгуки 0

Залиште свій відгук