Без них важко уявити столичні вечірки. Діджеї Києва стоять за пультом на вінтажних барахолках, фестивалях і виставках. Саме вони задають тон столичним заходам і створюють настрій своїми музичними скарбами. Kyivmaps задали 5 запитань діджеям про їхні перші успіхи, звучання Києва й івент, який їм найбільше запам’ятався.
Якогось відправного моменту, напевно, немає. Ще до школи я любив мучити програвач для платівок, маніпулювати й отримувати дивні звуки. Пізніше з друзями ми складали компіляції з треків, отримували поєднання з пластинок, партій гітар і синтів та робили щось на зразок мешапів. Але, напевно, початком став виступ у маленькому барі «Ніагара» в Харкові в 1996-му, коли я захопився хаусом, брейкбітом і техно, а ще отримав перший гонорар.
Мій найважливіший захід ще попереду. А так складно згадати і виділити щось одне. Майже за 25 років всяке бувало. Я занадто багато разів бував щасливий за пультом, щоби виділити щось одне. Але нехай це буде вечірка Kurenivka посеред темної пустелі на Burning Man, коли раптом приїхала повна народу яхта, що світилася вночі.
Алгоритму немає. Іноді я просто згадую про нову або не дуже платівку й навколо неї будую весь настрій. Іноді просто кидаю якийсь набір платівок у паніці й поспіху й розбираюся вже на місці. Іноді це якийсь концепт, і тоді можна й кілька днів посидіти, копаючись у фонотеці.
Київ звучить якось кон’юнктурно найчастіше, трохи передбачувано й упереджено. Звичайно, бувають випадки і виключення, які дуже надихають. Але в загальній масі, якщо говорити про київську сцену, то мій епітет — «позавчора».
Моя порада — послухати подкасти мого колеги з формації DJBuro Володимира Сиваша. В них величезна кількість невідомої й дуже різної музики, яка мені цікава і співзвучна. Там вам вистачить на декілька років.
Касети і 80-ті. У самому кінці 80-х у якості «носіїв» я використовував, здебільшого, магнітофонні касети. Вініли теж були, але це було дорого й не завжди доступно. Тому з пластинок музику доводилося переписувати на стрічку, що було і зручніше, і дозволяло зберегти пластинки.
У радіоефірі я вперше «прозвучав» в 1996-му. Однак довгий час свідомо уникав префікса DJ (незважаючи на цілком, здавалося б, більш-менш прийнятний термін радіо-ді-джей). З 2011-го я відновив свою роботу в радіоефірі на регулярній основі — у вигляді аудіожурнала STEREOBAZA, що виходить і досі на Просто Раді.О. Втім, термін «радіо-DJ / RJ» у нас якось не прижився.
Серед сотень — якщо не тисячі — івентів непросто виділити якийсь один. Що спадає на думку — це, наприклад, сапорт одного із засновників Depeche Mode Енді Флетчера. У 2011-му він приїжджав до нас як DJ з міні-туром (Київ-Одеса), мені довелося виступати з ним на одній сцені як сапорт-dj в обох містах.
З непрофільних цікавих локацій — у 2002-му мені довелося брати участь у старті лейбла в Амстердамі. Вечірка проходила просто в будівлі тамтешнього планетарію Artis. Серед інших гостей-учасників — датське електронне тріо Future 3, ісландець Ruxpin (мав спільний проєкт із музикантом рейк'явікської групи GusGus), Our Man from Odessa. Треки останнього, до речі, потім увійшли в саундтрек фільму «Борат».
Кілька років тому в Тель-Авіві діджеїв у Яффо, на чудовій закритій вечірці у величезних декораторських-складських майстернях одного відомого тамтешнього театру.
З кумедних київських локацій — «Фестиваль паніки й істерики «На дні», тоді в авіамузеї я діджеїв просто на хвостовій аппарели Іл-76. Минулого року — у рамках Gogolfest 2019 — відіграв 2 сети, один із них — у дворі краєзнавчого музею Маріуполя в кузові сталінської «тритонки» ЗІС епохи Другої світової.
Оскільки я маю можливість вибирати не тільки музику, а й заходи-вечірки, у яких збираюся взяти участь, то й музика, відповідно, співзвучна з тією публікою й атмосферою, що передбачається. Набрати пару дюжин ТОП-пісеньок із поточних радіо/подкаст-ротацій — справа нехитра. Набагато цікавіше представити широкий спектр музики, що буде смачною слухачам.
Робота радіо-діджеєм, попри безперечні плюси, зазвичай не має на увазі контакту з людьми. Тому я ціную таку можливість — спостерігати за реакцією «живої» аудиторії, для якої радий ставити свою улюблену музику — від якихось цікавих архівних чудасій до найсвіжіших треків, які пройшли «внутрішню цензуру».
Києвів багато. Це й день міста з кульками, вишиванками і якимись караоке. І закриті вечірки з вишуканою цікавою музикою зі світового андеграунду в покинутій промзоні. Не втомлююся захоплюватися тим, як такі різні Всесвіти продовжують співіснувати.
Тільки-но вийшло кілька цікавих альбомів.
По-перше, новий лонгплей Tricky Fall To Pieces. З 2016-му ми говорили з ним в інтерв’ю про відхід з Massive Attack і самогубство його матері. Відтоді не бачилися — це перша платівка після пережитої особистої драми Tricky — смерті його дочки в травні 2019-го.
По-друге, з красивих «близько-гітарних» новинок зазначу найсвіжіші лонгплеї американців The Flaming Lips American Head і Re-Animator манчестерців Everything Everything.
З новинок майбутніх — у жовтні вийде нова платівка австрійського дуету Kruder & Dorfmeister, яких давно люблю й у 2008-му зробив, нарешті, з ними інтерв’ю.
Нагадаємо, що на онлайн-платформі Kyivmaps ми ретельно відбираємо і розміщуємо кращі вечірки Києва.
Я слухала багато різної музики, потім почала збирати її в плейлисти. У якийсь момент їх стало так багато, що вирішила зробити для себе онлайн-радіо. Запустила його років в 15. Вела якісь розмовні шоу і зводила мікстейпи.
Потім 2 роки пропрацювала музичним редактором на радіо «Аристократи» і вирішила, що час навчитися діджеїти. Вчив мене Коля Макєєв (Dj у Alyona Alyona), і не тільки техніці, але й тому, що завжди треба тримати породу, «дигерити» і у жодному разі не грати попсу!
Я в солодкому очікуванні, такого ще не було.
Уявляю себе на заході, на якому належить відіграти й подумки окреслюю жанри, які підійдуть. Відкриваю мільйон вкладок і відслуховую релізи. Під час першого знайомства з треком я швидко промотую на головні його точки — куплет і приспів. Зазвичай вистачає секунд п’яти, щоби зрозуміти, зайде трек чи ні. Якщо чіпляє, то я його слухаю цілком. Коли монотонно, без вокалу й нема за що аудіально зачепитися — відразу свайплю вліво.
Егоїстична відповідь, але Київ звучить так, як звучить у тебе всередині. У мене Київ зараз звучить так — balearic beat, samba, afrohouse, а часом hi-nrg, italo disco і synthpop.
Один із моїх улюблених сетів від Palms Trax на Boiler Room. Прослухала його раз 10 точно, більше половини треків забрала собі на сети. Ейфорійні басові лінії, кислотні синти, люмінесцентна атмосферність. Тут буде синтіпоп, італо-диско, соул, фанк і трошки Африки. Обожнюю старі релізи!
З першого «Куражу». Я тоді робив проєкт про нову музику на «Просто радіо» і ввечері, після ефіру, мені зателефонував незнайомий номер. Це була Альона Гудкова — творець найбільшого київського заходу «Кураж». І вона настільки закохала мене в себе по телефону й дала повну впевненість, що вже на наступній барахолці я зіграв свій перший сет. Альона Гудкова — мій кумир і натхненник.
Таких було багато. Діджей-сет у горах Алмати або на тижні моди в Парижі, у рідному Києві або Дніпрі — скрізь є свій вайб і особлива атмосфера. Не завжди вона на одній частоті зі мною, але музика завжди все згладжує.
Я майже ніколи не відбираю музику «під захід». Тоді втрачається сенс присутності даного діджея. Адже сенс у відчутті музики й музичних уподобань конкретної людини. Якщо йти від запиту «замовника», то рано чи пізно це втратить будь-яку індивідуальність. Тому підготовка до сету — це завжди в якомусь сенсі сюрприз навіть для мене.
Київ звучить найрізноманітнішими мелодіями. Досі живуть вечірки з плейлистом, у якому можна почути хіти «Руки вверх», але разом із цим усе більше місць, де ви дійсно можете догодити вухам найбільш витонченого колекціонера техно або хауса. І це шалено мене радує!
Пісня мого минулого літа: The Avalanches — Wherever You Go. Олдскульний альбом мого літа: Bahamadia — Kollage.
Вона почалася майже 5 років тому передноворічного вечора, коли один прекрасний чоловік приніс мені контролер і сказав: «Ось, спробуй. У тебе має вийти, буде весело! ». Так і вийшло: весело і захопливо. Люблю свої вечірки!
Я грала на безлічі вечірок: це були і заходи ООН в Україні, і відкриття бутиків високих брендів, і просто класні танці ... До будь-якої вечірки я готуюся і завжди трохи хвилююся, тому що не буває однакових сетів. В основі лежить настрій — мій та людей, які приходять. Дуже важливо, щоби ми були на «одній хвилі».
Я слухаю дуже багато всього, намагаюся, щоб у сеті було трохи нового, трохи «бойовиків» і трохи легкої поп-музики і хіп-хопу. Я вважаю, що на мої вечірки люди приходять, щоб розслабитися і отримати заряд гарного настрою. І намагаюся їм це дати.
Я думаю, він звучить півтонами вечірніх розмов на «літниках», легким дзвоном келихів, музикою дотиків і зустрічей. Трохи барною суєтою і машинами на Львівській, злетом голубів і перекрикуванням двірників на Рейтарській ... Звуками піаніно і скрипки, що доносяться зі старих будинків. Я люблю це місто, в ньому тисячі звуків та настроїв.
Себе. Це завжди — найкращий трек.
Як і багато хто: у школі на дискотеках із касет ставив музику. Потім, через багато років, вирішив, що прикольно було б спробувати це з вінілу.
Найважливіший, що запам’ятався — це був перший корпоратив. Важливий — тому що зрозумів, що на корпоративах можуть грати тільки спеціально навчені люди. А запам’ятався, тому що він був і останнім.
Усе ж дізнаюся перед цим, хоча б плюс/мінус, стилістику. А потім уже якось само. Головне почати.
Київ звучить м’яко й ненапружено. Ніяких диктатів і жорсткого примусу.
Я все більше на Bandcamp слухаю. Останні з фаворитів — артисти лейблу Fauve Records.
Цікавитесь концертами й вечірками столиці? Переходьте до нашої афіші, аби віднайти всі найцікавіші та найбільш актуальні.
Нагадаємо, що раніше ми розповідали про новий кліп ТНМК, у якому з’являється сам Ілон Маск.
Читати більше