Моцарт 270

Привітати Вольфганґа Амадея Моцарта з ювілеєм ніколи не пізно – тим більше, що навіть через 270 років після народження його музика зберігає дивовижну легкість і завжди живу емоційну силу.

Адажіо для скрипки з оркестром відкриває програму музикою стриманої краси й співучої кантилени, зачаровуючи особливою м’якістю звучання та майже оперною виразністю сольної партії.

Симфонія № 29 належить до перших великих симфонічних досягнень молодого Моцарта, проте в цій музиці вже відчутний зрілий моцартівський стиль: прозора фактура, природний рух мелодії та вишукана драматургія без зовнішнього пафосу (до слова, симфонія створена у вісімнадцятирічному віці).

Концерт № 5 для скрипки з оркестром, відомий як «Турецький», став вершиною моцартівських скрипкових концертів. Тут композитор поєднує блискучу віртуозність із тонкою грою характерів і несподіваними стильовими контрастами. Особливо яскравим є фінал із його «турецьким» епізодом – дотепним і театральним водночас.
У другому відділі звучатиме Концерт № 20 для фортепіано з оркестром – один із найдраматичніших творів Моцарта. На відміну від світлого світу більшості його концертів, тут панують тривога, напруження й внутрішній конфлікт.

Та попри драматизм і внутрішню напругу, музика Моцарта ніколи не втрачає головного – відчуття світла, свободи й людяності. Саме тому вона продовжує звучати так природно й близько для слухача будь-якої епохи: як музика, у якій досконалість форми невіддільна від живого людського почуття.