Бах. Гиндемит. Шуман

У центрі цієї програми – фортепіано як простір виразності, де поєднуються інтелектуальна ясність, ритмічна енергія та глибина переживання у виконанні Романа Лопатинського.
Партита № 6 Йоганна Себастьяна Баха постає як складна й вишукана архітектура барокової форми. У ній відчутна рівновага між строгою поліфонією та внутрішньою свободою висловлювання. Танцювальні частини набувають глибини й зосередженості, а Токата й Жига вирізняються енергією та масштабністю, розкриваючи інтелектуальну й емоційну насиченість музики Баха.

Сюїта «1922» Пауля Гіндеміта привносить іншу інтонацію – різку, урбаністичну, сповнену ритму сучасності. Тут звучать відгомони джазу, кабаре, танцювальних залів, але крізь них проступає чітка конструкція й іронічна дистанція. Кожна частина має свій характер – загострений і контрастний, де рух і ритм стають рушійною силою музичного висловлювання.
У другому відділі «Симфонічні етюди» Роберта Шумана розгортають масштабне художнє полотно, в якому варіаційна форма набуває симфонічного мислення. Фортепіано звучить багатоголосо й насичено, поєднуючи інтимну лірику з внутрішньою напругою та драматизмом. Кожен епізод – це окремий емоційний стан, зібраний у цілісну, глибоко особистісну концепцію.

Ця програма окреслює різні виміри музичного мислення – вивершену барокову логіку, загострену сучасність і романтичну внутрішню експресію, розкриваючи багатство звучання і художніх сенсів фортепіанного мистецтва.