Океан Ельзи. 30 років - Той день!

Пам’ятаєш той день, коли з друзями купували на чотирьох першу гітару? Як шукали «саме таку, як у Вакарчука в тому кліпі». І знайшли ж!
Чи випускний, на якому грала «С’юзі». Тепер ти жартома так звертаєшся до доньки, хоча вона взагалі-то Софійка.

Чи той бар, єдиний на все село, десь між Харковом і Краматорськом, де не вщухала російська попса? А потім той день, коли ти прийшов туди з новеньким диском «Суперсиметрія», віддав діджею і сказав лише: «Будь ласка».

А ще був тато, що завжди вмикав «Мою машину», коли вчив тебе рулити. Пригадуєш? Так і казав: «Підем рулити, малий», — і обов’язково брав каву в термосі, «щоб як в пісні».

Той День — у кожного з нас різний, а втім, один на всіх.
Живе у минулому і чекає у майбутньому.
Для когось щемкий, комусь щасливий, для когось такий, що і слів не добереш.

Багато хто з нас те ж саме скаже бодай про одну з пісень Океану Ельзи.
Когось вони заспокоювали, коли здавалося, що музики вже ніколи не буде: коли виїжджали з-під обстрілів, коли облаштовувалися на чужині — і коли повертались, бо хотілось додому.
Когось загартовували й надихали.
Комусь ці пісні й сьогодні дають надію й перепочинок, нагадують минуле, коли було тепло всередині, і те важливе завтра — на яке чекаємо ми всі.

Це особливий концерт Океану Ельзи. Нашій спільній історії вже 30 років.
Це «Той день», коли ми зустрінемося, щоб заспівати разом всією залою.
Щоб пригадати найдорожче і загадати найважливіше.
Щоб жити й наближувати Той День разом.