Дикий театр: Поки що люди

2049 рік. Світ змінився. Світом керує Система, що карає усіх, хто не виконує правил. Люди – нікчемні. Роботи – кращі. Чагарниками і лісами ховаються колишні фермери та офіціанти, а поштарка доживає віку у старій закинутій однушці без вікон на ДВРЗ. В який момент людство переступило власну ланку розвитку і ми стали непотрібними? Чи готові ми впустити в свій світ машини, що будуть вирішувати за нас?

Німецько-український проект “Поки що люди” від Інституту дослідження театру “Шостий поверх”, Дикого театру і гамбургського театру Playstation вивчає досвід двох країн, які впроваджують автоматизовані і роботизовані системи замість людського ресурсу. Чи дійсно робот може бути кращим за людину? Куди подіти себе людям, чиї професії помирають? 
Вистава на основі десятків інтерв’ю з людьми різних професій (офіціанти, кондуктори, працівники секс-шопів і ритуальних агентств, фермери, касири, оператори кол-центрів) Німеччини і України.

Українська команда.

Автор Павло Ар’є, режисерка Наташа Сиваненко, художниці Марія Хомякова і Тетяна Овсійчук, відео Олексій Товпига, кураторки Ярослава Кравченко і Світлана Кравченко, адміністраторка Юлія Кощуєва, асистентки Валерія Тягун і Влада Силенок, тех.дир Роман Гардашук, світло Руслан Березовий і Ламо, збір матеріалу, актори: Олексій Доричевський, Марина Сердешнюк, Олег Коркушко

Німецька команда:

Актори: Естер Барт/Esther Barth, Анна Гольтерманн/Anna Holtermann, Крістіан Сабіш/ Christian Sabisch. Відео: Лора Беш/ Laura Besch, куратор проекту: Девід Чотвіц/David Chotjewitz, театр Playstation, Гамбург/Hamburg

За підтримки партнерської програми «Культура для змін» Українського культурного фонду та програми «MEET UP! Німецько-українські зустрічі молоді» Фонду «Пам‘ять, відповідальність та майбутнє» (EVZ).

Розміщення глядачів буде здійснюватися відповідно до діючих на день проведення заходу карантинних норм, встановлених відповідними державними інстанціями (постановами).